Адвокат ао

Адвокат ао

Наші провідні юристи:

РИБАЧКОВСЬКИЙ
Костянтин Едуардович

Адвокат
Керуючий партнер

Членство: член Спілки адвокатів України, Асоціації адвокатів України, учасник Форуму Партнерів Асоціації правників України, член Кваліфікаційної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Народився 4 листопада 1974 року у м. Києві.
Має дві вищі освіти (юридичну та технічну). Закінчив Київський Національний університет ім. Тараса Шевченка (юридичний факультет). Пройшов програму підвищення кваліфікації «Управління юридичною фірмою” в Lincoln Law School of San Jose у Каліфорнії, США. На даний час являється здобувачем наукового ступеня «кандидат юридичних наук». Загальний стаж роботи – понад 20 років.

ЗАГОРНЯК
Наталія Борисівна

Адвокат, заступник директора

  • — Господарське право;
  • — Цивільне право;
  • — Податкове, фінансове право;
  • — Представництво в судах всіх інстанцій (господарський, цивільний, адміністративний процеси).

Крім вищої юридичної освіти має також вищу економічну освіту та ступінь магістра міжнародних відносин зі спеціалізацією «Європейська політика».

Вільно володіє англійською мовою.

РОЗДИМАХА
Сергій Миколайович

Адвокат, партнер

Спеціалізація:
— Кримінальне право і процес;
— Бухгалтерський облік і аудит;
— Корпоративне право, корпоративні угоди;
— Цивільний і господарський процес, стягнення заборгованості;
— Земельне право (землі сільськогосподарського призначення).

Досвід роботи в галузі права — понад 10 років. Народився в 1982 році, в 2005 році отримав 2 вищі освіти: правову та економічну (закінчив Національний університет державної податкової служби України та Луганський аграрний університет за спеціальністю «Бухгалтерський облік і аудит»).

15 листопада 2007 — прийняв присягу адвоката, отримав Свідоцтво адвоката, почав здійснювати адвокатську діяльність. Автор статей і публікацій з правової тематики.

КОНДРАТЕНКО
Тетяна Олександрівна

Адвокат, партнер

Спеціалізація:
— Господарське право
— Податкове право
— Судова практика (в судах всіх інстанцій)

Народилася в 1985 році. У 2007 році закінчила Національний університет внутрішніх справ України, факультет права і підприємництва.

Досвід роботи в галузі права біля 9 років. Автор статей і публікацій з правової тематики.

ДУДКО
Олена Віталіївна

Юрисконсульт

Спеціалізація:
— Архітектурно-будівельна діяльність;
— Земельне право та нерухомість;
— Захист прав та інтересів в господарських судах.

Народилася в 1980 році, в 2003 році закінчила Київський Національний Університет імені Вадима Гетьмана, кваліфікаційний рівень – магістр права.

Досвід роботи в галузі права — більше 12 років.

ПАНІОТ
Віктор Вікторович

Адвокат

Спеціалізація:
— Кримінальне право і процес;
— Цивільний і господарський процес;
— Судова практика (кримінальний, цивільний, адміністративний процеси, КАСУ).

Народився в 1979 році. В 2003 році закінчив Харківську Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого, отримав кваліфікацію «спеціаліст» за спеціальністю «правознавство». Має 12 років юридичної практики, 8 років стажу помічника судді. З 2011 року, після отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю почав адвокатську практику.

САБІЩЕНКО
Олена Володимирівна

Юрисконсульт, помічник адвоката

Освіта: ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Правознавство».

  • — корпоративне та договірне право;
  • — досудове врегулювання спорів;
  • — цивільне право і процес;
  • — представництво в судах;
  • — виконавче провадження;
  • — захист прав споживачів.

Член Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України».

НІКІФОРОВ
Сергій Сергійович

Старший юрисконсульт

  • — Господарське право;
  • — Трудове право;
  • — Корпоративне право;
  • — Цивільний і господарський процес;
  • — Судова практика (цивільний, адміністративний та господарський процеси).

Народився в 1980 році. В 2002 році закінчив Академію праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, отримав кваліфікацію «спеціаліст» за спеціальністю «правознавство». Досвід роботи в галузі права — більше 16 років Освіта: ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Правознавство».

АО «Український адвокат»

Члени об’єднання:

© 2008–2018
Всі права захищено.
Використання матеріалів цього сайту можливе тільки з посиланням на джерело.

З питаннями та пропозиціями щодо роботи сайту звертайтесь до вебмайстра: [email protected]

Графік особистого прийому Голови Ради адвокатів міста Києва:
Перша, третя п’ятниця місяця – з 10:00 до 13:00
Друга, четверта п’ятниця місяця – з 14:00 до 17:00

Графік особистого прийому Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва:
Перший, третій четвер місяця — з 10:00 до 13:00
Другий, четвертий четвер місяця — з 14:00 до 17:00

Графік прийому всіх документів:
Кожні вівторок, середа, четвер – з 10:30 до 17:30. (Перший поверх)

Рада. КДКА м. Києва
04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30
Телефон: (044) 483-89-00
Email: [email protected]

З питань діяльності Ради:
+38(095) 7000-939

З питань дотримання професійних прав та гарантій, вимог статті 23 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
+38(099) 289-09-09

Центр стажування та підвищення кваліфікації адвокатів
04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30
Телефон:
+38(068) 729-28-28,
+38(099) 195-05-06
Email: [email protected]

понеділок — п’ятниця з 10 до 18
субота, неділя вихідний

Адвокат ао

Усні консультації з питань цивільного, сімейного, трудового права, у тому числі кадрового діловодства (consulting in written on issues of civil, family, labour relations law, including issues of staff records management).

Усні консультації з питань цивільного, сімейного, трудового права, у тому числі кадрового діловодства (consulting in written on issues of civil, family, labour relations law, including issues of staff records management).

Усні консультації з питань цивільного, сімейного, трудового права, у тому числі кадрового діловодства (consulting in written on issues of civil, family, labour relations law, including issues of staff records management).

Усні консультації з питань корпоративного права (consulting on issues of corporate law).

Усні консультації з питань корпоративного права (consulting on issues of corporate law).

Усні консультації з питань корпоративного права (consulting on issues of corporate law).

Адвокатське об’єднання «А.2.К.Т» — широкоспеціалізоване адвокатське об’єднання, відоме своїми лідерськими позиціями у сфері захисту в особливо складних кримінальних справах та безпеки бізнесу.

  • Основна наша ціль – спокій, безпека та свобода наших Клієнтів! Якщо Вам терміново знадобились послуги досвідчених адвокатів, ви звернулись за правильною адресою!
  • Кожен адвокат Адвокатського об’єднання «А.2.К.Т» є досвідченим фахівцем у відповідній галузі права, в якій він спеціалізується;
  • Кожен адвокат АО «А.2.К.Т» має досвід, отриманий під час проходження державної служби в судових чи правоохоронних органах та знають їх зсередини, що дає їм змогу ефективно представляти інтереси клієнтів та відстоювати їх права;
  • Кожен клієнт АО «А.2.К.Т» постійно інформується про хід розгляду справи. Кожен адвокат АО «А.2.К.Т» є відповідальним та цілеспрямованим саме на той результат, який необхідний Клієнту!
  • Ми пояснюємо складні юридичні проблеми простими словами та робимо свою допомогу більш доступною та результативною!

Національна Колегія Адвокатів

адвокатське об’єднання

Адвокатський склад

Спеціалізації:

— захист інтересів клієнтів у кримінальних справах, у тому числі за ознаками корупційних злочинів

— здійснення представництва потерпілих та цивільних позивачів, відповідачів у кримінальному процесі

— представництво інтересів клієнтів у судових спорах (у тому числі, цивільних, господарських, корпоративних, сімейних, житлових, трудових спорах)

— позасудові/альтернативні способи вирішення спорів

Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Правознавство»

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30 травня 2002 року.

З 2002 року працював на посаді адвоката в Адвокатському об’єднанні «ЛОКАРТ».

Восени 2003 року Наум В.М. спільно з іншими адвокатами створив Адвокатське об’єднання «Національна колегія адвокатів», де з липня 2004 року працював на посаді адвоката.

З серпня 2013 року Віталій Наум перебуває на посаді Голови Адвокатського об’єднання «Національна колегія адвокатів», у складі якого постійно працює понад десять практикуючих адвокатів.

Адвокат Віталій Наум здобув значний досвід успішного захисту інтересів клієнтів, забезпечуючи індивідуальний підхід до кожного клієнта без часових та просторових обмежень.

Професійні інтереси Віталія Наум зосереджені на питаннях кримінального права та процесу, зокрема, надання висококваліфікованого захисту та представництво інтересів на усіх стадіях кримінального провадження за ознаками службових злочинів, злочинів у сфері економіки та ін. Серед клієнтів Віталія Наум багато високопосадовців.

Віталій Наум входить до складу Ради адвокатів Київської області. Крім того, є Головою Київського обласного відділення ААУ.

Віталій Наум також є активним членом Комітету захисту прав та гарантій адвокатської діяльності Ради адвокатів Київської області.

Протягом всього часу професійної діяльності Віталія Наум під його керівництвом працювали помічники адвокатів, які в подальшому набули статусу адвокатів та продовжили власну практику.

Спеціалізації:

— питання верховенства права та прав людини (у тому числі надання консультацій щодо вимог до процесуальних документів при захисті прав в судах України з перспективою звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), огляд практики ЄСПЛ щодо певних категорій спорів ; підготовка документів, складання заяв (формулярів) та супровід справ на усіх етапах комунікації у ЄСПЛ (м. Страсбург, Франція)

-представництво інтересів клієнтів у судах загальної юрисдикції, Конституційному Суді України, Міжнародному комерційному арбітражі при Торгово-промисловій палаті України, третейських судах

— кримінально-правовий захист (спеціалізація — злочини проти власності, у сфері господарської діяльності, злочини у сфері службової та професіної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг)

— правовий, антикорупційний compliance (виявлення та аналіз корупційних ризиків, аналіз е-декларацій, надання допомоги щодо їх заповнення, запровадження правових та антикорупційних compliance процедур, у тому числі розробка на підприємствах антикорупційних програм, аналіз наявних документів на предмет їх відповідності законодавству та ефективності, захист інтересів клієнтів у справах щодо притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення як за правилами КУпАП, так і в порядку КПК України)

— захист прав інтелектуальної власності

— медіація, як позасудовий ефефктивний спосіб вирішення спорів шляхом переговорів за участю професійного посередника/підготовка сторін до участі у переговорах, у тому числі й за участю іноземного елемента

Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський університет імені Тараса Шевченка (спеціальність — правознавство)

Академія адвокатури України (захист дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня)

Науковий ступінь:

Кандидат юридичних наук (спеціальність 12.00.09)

Заступник голови Науково-експертної ради, Голова Комітету з питань верховенства права та захисту прав людини Асоціації адвокатів України

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1379 від 16.09.1999 року.

З 1999 року Бартащук Любов почала практичну діяльність у складі адвокатського об’єднання «Патратій та партнери», згодом – як одна зі співзасновників юридичної компанії «Юрконсалтинг»

У 2008 року Указом Президента України була призначена суддею Дніпровського районного суду міста Києва, у 2014 році таємним голосуванням зборів суддів була обрана заступником голови цього суду.

В грудні 2016 року звільнилася з посади судді за власним бажанням.

В січні 2017 року відновила право на заняття адвокатською діяльністю.

З лютого 2017 року Бартащук Любов здійснює адвокатську діяльність в якості партнера, адвоката адвокатського об’єднання «Національна колегія адвокатів».

За час практичної діяльності професійні інтереси сфокусувалися на питаннях правозастосування (якість закону, досутпність закону, обсяг дискреційних повноважень, доступу до правосуддя), захисту прав людини, правових досліджень та правового аудиту, вирішення спорів у судовому порядку та врегулювання спорів у позасудовому порядку (медіація, арбітраж, третейські суди) p>У 2003 році Бартащук Любов (м. Рим, Італія) здобула відзнаку, як один з найкращих юристів у сфері правового аудиту та організації документообігу підприємств за участю іноземного капіталу.

Отримала практичний досвід застосування позасудових способів вирішення спорів, зокрема, медіації (вирішення спорів за участю професійного посередника). Бартащук Любов є сертифікованим медіатором, в Україні входить до переліку collaborative lawyer (юристів, які мають практичний досвід вирішення спорів у позасудовому порядку, знають сутність методу врегулювання спорів і конфліктів, у тому числі й бизнес-спорів та корпоративних конфліктів, за допомогою медіації). У своєму портфелі Любов має успішні кейси у спорах сторін щодо розподілу долей учасників при виході з бізнесу, у внутрішніх конфліктах органу управління підприємтсва та трудового колективу, а також у сімейних спорах, пов»язаних із поділом спільного майна подружжя, у спорах про визначення місця проживання дитини, способів участі того з баттків, хто проживає окремо, у вихованні дитини.

Любов має досвід практичного застосування медіації в українських судах завдяки реалізованому в Україні пілотному проекту на базі Дніпровського районного суду м. Києва, а також знайома з досвідом роботи професійних центрів медіації, зокрема, у Сполученому королівстві Великобританії (CEDR м. Лондон).

Досвід практичної адвокатської діяльності включає представництво інтересів як фізичних осіб, так і юридичних осіб

У 2012 році Бартащук Любов стала одним з представників юридичної спільноти, які мали змогу отримати досвид застосування міжнародного законодавства при вирішенні спорів даної категорії у CEELI Institute (м. Прага, Чехія).

Бартащук Любов має ряд публікацій у фахових виданнях щодо кримінально-правового захисту, вдосконалення процесуальних норм та захисту прав учасників кримінального процесу.

Має багаторічний успішний досвід захисту прав клієнтів у кримінальних справах (ред. КПК 1960 р.), кримінальних провадженнях (ред. КПК 2012 р.) як на стадії досудового розслідування, так і в суді; у господарських, цивільних справах та справах в порядку адміністративного судочинства

Адвокат АО «Татаров Фаринник Головко» Наталия Вознюк:

«Если свободно толковать закон, то любое лицо, которое освещает события на востоке страны, будет признаваться виновным по ст.258-3 УК»

№44 (1342) 18.11—24.11.2017

Приговор по делу Дмитрия Васильца и Евгения Тимонина одни встретили аплодисментами, другие — возмущением. Но это если говорить о реакции общества. В то же время некоторые юристы в соцсетях с грустью констатировали подавленное состояние отечественной судебной системы, в первую очередь на местном уровне. Чего больше по этому делу — верховенства права или целесообразности? Какие последствия для каждого из нас может иметь расширенное толкование «антитеррористических» норм? С этими вопросами «ЗиБ» попробовал разобраться вместе с адвокатом Адвокатского объединения «Татаров Фаринник Головко» Наталией ВОЗНЮК, которая представляет интересы одного из осужденных.

«Я не допускала думки, що в матеріалах провадження немає жодного доказу протиправної діяльності засуджених!»

— Наталіє Анатоліївно, якими були ваші перші враження після проголошення цього вироку?

— Я не захищала нікого із цих двох журналістів під час судового слідства, тому не була присутня при проголошенні вироку. Але, коли з ним ознайомилася, його зміст мене просто приголомшив. Я вчергове переконалася, що в Україні зарано говорити не тільки про верховенство права, а й про елементарне дотримання представниками органів досудового слідства й судом вимог кримінального та кримінального процесуального законів. Очевидно, страх бути звинуваченим у потуранні так званим терористам сильніший, ніж бажання достойно й чесно виконувати свій професійний обов’язок.

Скажу відверто: до вивчення матеріалів справи протест у мене як правника викликала насамперед невідповідність покарання тим діям, які інкримінувалися хлопцям. Але все ж я не допускала думки, що в матеріалах провадження немає жодного доказу протиправної діяльності засуджених, який можна було б назвати допустимим з точки зору Кримінального процесуального кодексу!

Перша думка після вивчення матеріалів була така: «Як вони могли засудити до 9 років позбавлення волі двох журналістів за ненасильницький злочин на підставі «доказів», жоден з яких насправді нічого не доводить? Невже ми вже зовсім не можемо надіятися на те, що в Україні нарешті запрацює найважливіша з трьох гілок влади — судова, від якої передусім залежить становлення правової держави?!»

Але розпач уже минув, і я готова до відстоювання порушених прав мого підзахисного та до боротьби за виправдувальний вирок.

— Чому процес відбувався в Андрушівському районному суді? Чи не вбачається в цьому бажання сторони обвинувачення мінімізувати увагу журналістів та громадськості до процесу?

— За загальним правилом, визначеним ст.32 КПК, ця справа мала розглядатися на території Донецької області — за місцем скоєння більш тяжкого злочину. Події, які орган досудового розслідування та судове слідство кваліфікували за ч.1 ст.258 3 («Створення терористичної групи чи терористичної організації») Кримінального кодексу, відбувались у Ворошиловському та Калінінському районах Донецька.

Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2.09.2014 №2710/38-14 за територіальною підсудністю ці провадження мали б розглядатись або Селидівським міським судом Донецької області, або Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Однак ВСС визначив їх підсудність за Житомирською областю, чим порушив вимоги КПК.

Цікаво, що до передання в Андрушівку справу намагалися слухати у двох інших судах області. Але в них, напевне, не знайшлося охочих здобутися ласки в СБУ.

До речі, рішення щодо передання цієї справи саме до Андрушівського райсуду прийнято Апеляційним судом Житомирської області без урахування думки сторони захисту обвинувачених, що також не узгоджується з вимогами КПК.

Чому допущено такі порушення — не знаю. Можу тільки погодитися з тим, що, відправляючи справу майже за 200 км від Києва (звідки приїжджали спостерігачі та журналісти) та 50 км від Житомира (де під вартою перебувають обвинувачені), ті, хто приймав таке рішення, мабуть, сподівалися, що увага до цього процесу буде мінімальною.

«Дивовижні висновки пишним цвітом розквітли у вироку»

— Якщо не вдаватись у деталі, то хлопців визнано винними в тому, що вони в липні 2014 року допомогли налаштувати сервер та інформаційний Youtube-канал особам, яких уважають членами терористичної організації. Проте, як не дивно, цей канал дотепер не заблокований адміністраторами Youtube для доступу в Україні. Як це можна пояснити?

— Дійсно, телерадіокомпанія дотепер веде трансляцію в аналоговому ефірі та має офіційні сторінки в YouTube, Фейсбуку, Твіттері. І жодна зі світових соціальних мереж не блокує та не забороняє його мовлення.

Загальновідомо, що відеохостинг на YouTube не потрібно відкривати. Це — безплатний сервіс, який є автоматичним подарунком при реєстрації електронної пошти Google.

Все, що зазвичай розміщується на сторінках цієї телерадіокомпанії, всі цивілізовані люди сприймають як джерело інформації, зокрема і про події на сході нашої країни. Це і є політикою демократичних держав щодо свободи вираження поглядів як одного з найцінніших прав людини. Як можна висловлення особистої точки зору та своєї оцінки ситуації кваліфікувати за ст.258 3 КК? Особливо якщо знати, що у вироку взагалі відсутнє посилання на судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання цієї ТРК терористичною організацією та про конфіскацію її майна, як того вимагає закон «Про боротьбу з тероризмом».

— Мене як журналіста не може не дивувати визнання судом усього Інтернету засобом масової інформації. За такого підходу відкриття акаунту в соцмережі теж слід прирівнювати до заснування ЗМІ. Крім того, не канал, а сам Youtube дає можливість поширювати інформацію серед невизначеного кола осіб. То чому суд не виніс окремої ухвали стосовно власників цього сервісу?

— Це не єдиний висновок суду, який викликає щире здивування. Мабуть, він ґрунтується на внутрішньому переконанні суддів, що Інтернет — це ЗМІ, а журналісти, котрі мають погляди, з якими не погоджується влада, — це і є «терористична організація». Але такі висновки базуються не на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а на чомусь іншому.

А найголовніше те, що це внутрішнє переконання трьох суддів, яке вони виклали у вироку, на 99,9% збігається з текстом виступу прокурора в судових дебатах. У цьому я впевнилася, коли порівняла зміст вироку зі змістом цього виступу, який доданий до матеріалів справи. Саме прокурор спочатку назвав Інтернет засобом масової інформації, а суд уже повторив за ним це твердження.

Насправді ні в Цивільному кодексі, ні у профільних законах ви не знайдете ні визначення поняття «засіб масової інформації», ні будь-яких відомостей про термін «інтернет-видання». Сторінки у Фейсбуку чи Твіттері — це особистий електронний щоденник. Тому інформацію на сторінках у соцмережах слід розцінювати лише як критику, спірний вислів, оціночне судження щодо якоїсь конкретної (або невідомої) особи чи події, а не фактичне твердження. Про таке розуміння закону вже почали говорити й українські суди. Наприклад, Апеляційний суд м.Києва у справі №755/11966/16-ц, спираючись на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 21.02.2012 у справі «Tuşalp v. TÜrkey»), дійшов саме такого висновку.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів заборон чи блокувань з боку адміністраторів або притягнення до кримінальної відповідальності власників соціальних мереж, які, за логікою сторони обвинувачення, «інформаційно сприяють терористичним організаціям», розміщуючи їхні ресурси, суду надано не було.

— У вироку згадується сайт «Миротворець» як джерело визначення осіб, причетних до протиправної діяльності. Наскільки правомірно використовувати посилання на дане неофіційне джерело?

— Я вже говорила про дивовижні висновки, які пишним цвітом розквітли у вироку, і це — один з них. Суд чомусь повірив на слово прокурору і зазначив, що приватний сайт «Миротворець» таки є джерелом доказів!

І це при тому, що представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини, структури ООН та ОБСЄ вимагали від МВС та СБУ провести розслідування з приводу незаконної діяльності цього сайту, притягнути до відповідальності осіб, винних у протиправному викладенні особистої інформації, та вжити заходів для блокування доступу користувачів до зазначеного ресурсу.

Натомість цей ресурс згаданий як доказ того, що особи, які не були обвинуваченими в даному провадженні, начебто причетні до протиправної діяльності на шкоду національній безпеці. При цьому їхні діяння кримінально-правової кваліфікації у вироку не дістали. Тож у даному провадженні мій підзахисний Д.Василець фактично змушений був захищатися також і від обвинувачення, яке стосується інших осіб! А це є істотним порушенням вимог ст.62 Конституції.

«Навряд чи інформаційний ресурс учиняє хоч одну з дій, яку наше законодавство називає тероризмом»

— Напевне, найбільше фахівців здивувало не саме обвинувачення, а суворість покарання. Чи відомі вам подібні прецеденти у вітчизняній судовій практиці?

— За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, в Україні нині винесено понад 400 вироків за ст.258 3 КК. Переважна більшість — обвинувальні, але є виправдувальні, їх небагато і всі вони скасовані апеляційною інстанцією з різних підстав. Є вироки, в яких ст.258 3 КК перекваліфікована на ст.260 («Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань») КК у зв’язку з відсутністю судових рішень про визнання якихось осіб чи груп людей терористичними організаціями. Є й рішення про повернення обвинувальних актів, що не відповідають вимогам закону.

Але в усіх обвинувальних вироках є одна спільна риса: людей зламали й вони визнали свою вину. Проте Д.Василець і Є.Тімонін, незважаючи на тиск із боку суддів і правоохоронних органів, наполягали на своїй невинуватості, активно захищаючись від абсолютно безпідставного і, я сказала б, абсурдного обвинувачення. А це, повірте мені, набагато важче, ніж захищатися від більш-менш зрозумілого та обґрунтованого обвинувачення.

Проте суд призначив покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, що є одним з найсуворіших з-поміж згаданих вироків.

— Правники відзначають доволі розширене тлумачення судом словосполучення «інше сприяння» з кваліфікації ст.258 3 КК. Якщо дотримуватися такої логіки, то на лаві підсудних мали б поруч сидіти, наприклад, керівники Укрзалізниці, всі оператори мобільного зв’язку тощо, які надавали «інше (технічне)» сприяння терористичній організації.

— Диспозиція ч.1 ст.258 3 КК є бланкетною, оскільки називає тільки частину конкретних ознак правопорушення. Для встановлення ж змісту решти вона відсилає до інших нормативних актів, у нашому випадку — до закону «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону тероризм — це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. Проте і тут ми не знайдемо визначення словосполучення «інше сприяння».

Але в будь-якому випадку для постановлення вироку насамперед необхідно довести, що телерадіоканал, з яким співпрацювали журналісти, займався діяльністю, яку закон визначив як тероризм. І що вони сприяли не налагодженню роботи каналу в соцмережі, а саме «насильству шляхом захоплення заручників, підпалів» тощо з метою досягнення злочинних цілей. Навряд чи інформаційний ресурс, навіть якщо він працює на непідконтрольній Україні території, вчиняє хоч одну з дій, яку наше законодавство називає тероризмом.

Якщо ж дозволити органам досудового розслідування та судам вільно, буквально на побутовому рівні тлумачити терміни «тероризм» та «інше сприяння», то будь-яка особа, котра висвітлює події на сході України не так, як це роблять представники влади або так звані активісти, має визнаватися винною за ст.258 3 КК.

«У цій справі суд спромігся порушити майже всі права обвинувачених, гарантовані конвенцією»

— У Страсбурзі наголошують, що суди не повинні допускати розширеного тлумачення норм закону, аби їх застосування не мало свавільного характеру. На вашу думку, чи не створить Андрушівський райсуд, а за ним і вищі інстанції небезпечного прецеденту?

— Так, дійсно ситуація із цим вироком досить складна. Однак, на відміну від англосаксонської системи права, в Україні кримінальне процесуальне законодавство не передбачає ні застосування судових рішень як прецедентів, ні застосування аналогії закону.

Що стосується рішень Європейського суду з прав людини, то у справі «Салов проти України» було констатоване порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визнано кримінальний процес в Україні несправедливим і таким, що порушує §1 ст.6 конвенції. ЄСПЛ нагадав: «Та чи інша норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку».

— У вироку є згадка про вердикт ЄСПЛ у справі «Brogan and others v. the United Kingdom». З нього наш суд робить висновок, що саме він має визначати дотримання рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини. Чи не спотворюється в цьому випадку позиція Євросуду?

— Згадане рішення стосувалося чотирьох заявників, яких працівники поліції затримали за підозрою в участі в Ірландській національно-визвольній армії, яка офіційно визнана забороненою терористичною організацією. Втім, Андрушівський райсуд чомусь не звернув уваги на те, що ці особи були звільнені з-під варти протягом 4—6 днів після затримання, а саме рішення ЄСПЛ стосувалося тлумачення поняття «розумний строк».

Якщо говорити про наші реалії, то хлопців затримали ще 24.11.2015, і вони досі перебувають у Житомирській УВП. При цьому в рішеннях про подовження строку тримання під вартою жодного разу не аналізувалися ризики, які на початку слідства були підставою для обмеження права на волю.

Позиція ЄСПЛ у цьому питанні однозначна та ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту. Відповідно, кожне наступне рішення про подовження такого строку вимагає детального обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналізу як підстави подальшого втручання в право на волю особи.

— Чи можна стверджувати, що суд дотримався всіх інших конвенційних гарантій під час цього процесу?

— На жаль, у цій справі суд спромігся порушити майже всі права обвинувачених, гарантовані конвенцією. Так, можна з упевненістю говорити про порушення права на свободу та особисту недоторканність (§1 ст.5), на справедливий розгляд (§1 ст.6), на правову допомогу та право на захист (§3 ст.6 конвенції). Також можна стверджувати і про порушення права, гарантованого ст.13 конвенції, через відсутність ефективних засобів юридичного захисту.

Зараз наша команда готує матеріали для направлення заяви в Страсбург щодо вказаних порушень.

«Склалося враження, що Андрушівський райсуд чекав цієї справи, як манни небесної»

— Чим можна пояснити таку суворість суду? Чи можете ви припустити, що на суддів чинився зовнішній тиск?

— Я розумію: щоб говорити про будь-який тиск на суддів, необхідно мати вагомі докази. Але є речі, які неможливо залишити поза увагою. Частина з них була озвучена стороною захисту як підстава для відводу суддів, частина — викладена в апеляційній скарзі на вирок.

Так, сторона захисту вважає, що при визначенні підсудності мало місце незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду Житомирської області. При цьому було незаконно виключено із системи окремих суддів. Щодо них унесли дані, нібито вони працюють «не в потрібній колегії». Але ці самі судді того ж дня брали участь у розподілі інших проваджень, бо всі є членами кримінальної палати!

Здивувала й швидкість, з якою справу було передано до Андрушівки та розпочато судове слідство. Резолютивну частину ухвали апеляційного суду було оголошено 14 березня о 12:00, при цьому її копію було виготовлено та надано стороні захисту лише о 12:48, а повного тексту взагалі ніхто не оголосив. А о 18:10 справу вже було зареєстровано в Андрушівському районному суді, канцелярія якого працює до 17 год. 12 хв.!

Більше того, попри закінчення робочого дня, справу направили на автоматичний розподіл (о 18:16) і наступного дня вже призначили попереднє засідання! А ще кажуть про завантаженість суддів. У мене склалося враження, що Андрушівський райсуд чекав цієї справи, як манни небесної.

— А є якісь об’єктивні пояснення такого поспіху?

— Річ у тім, що 16 березня закінчувався строк, на який було подовжено дію запобіжного заходу. Вгадайте, хто взяв під особистий контроль таку швидку доставку матеріалів до суду? І хто стояв над душею в працівників канцелярії та осіб, відповідальних за авторозподіл, після закінчення робочого дня? Точно не сторона захисту.

Адже, якби все відбувалось у звичному порядку, 16 березня справа не потрапила б до Андрушівки й хлопців мали випустити на волю. Ось і робіть висновки: є судова гілка влади в Україні дійсно незалежною чи нею керує ще якась «гілочка».

15 березня суд розглянув виключно питання щодо подовження строку тримання під вартою. Але — без участі захисника, якого обрав для себе Д.Василець і якого не повідомили про місце та час розгляду цього важливого питання в порядку та у строки, визначені КПК…

— Ви розраховуєте, що апеляційна інстанція поверне справу на повторний розгляд. Чому не висуваються вимоги переглянути вирок по суті?

— На відміну від тих небагатьох вироків, які були винесені апеляційними судами і потім скасовані, рішення Андрушівського райсуду й тут є «унікальним». Адже при його постановленні були допущені такі істотні порушення, що відповідно до ч.1 ст.415 КПК мова може йти тільки про призначення нового розгляду.

Проте основною причиною є те, що суд під час розгляду справи взагалі не досліджував аудіо-, відеоматеріалів, інформації, яка містилася на оптичних носіях та в Інтернеті, тощо. Не допитано й навіть не викликано дуже важливого свідка. Більшість документів, на котрі є посилання у вироку як на докази, що нібито досліджені судом, насправді прокурором до матеріалів судового слідства не долучались і судом не досліджувались.

Мені важко судити: були всі ці порушення допущені навмисно, аби такий вирок було легше скасувати, чи існує якась інша, нікому не відома причина, але факт залишається фактом.

«Ситуація з нашою правоохоронною та судовою системами нагадує цукерку: зовні гарна, а що всередині…»

— Вас як адвоката не лякає перспектива отримати підозру в сприянні терористичній діяльності шляхом надання правового захисту особам, які несуть загрозу національній безпеці?

— Тут спадає на думку вираз: «Було би смішно, якби не було так сумно». Ситуація з нашою правоохоронною та судовою системами нагадує цукерку: зовні гарна, а що всередині — одному Богу відомо.

Всі говорять про реформування, приведення у відповідність до європейських стандартів, при цьому практику ЄСПЛ майже не використовують. Наголошують на необхідності дотримання вимог КПК, а насправді використовують у підозрі, обвинуваченні чи вироку як доказ вини «протокол огляду від 6.05.2015, яким оглянуто… додаток до акта огляду від 25.03.2015». І це вже не смішно, це реалії.

Тож у нашій країні може статися що завгодно. Але я вірю, що навіть у наших тяжких умовах і в наші непрості часи закон усе-таки діє. Рано чи пізно справа потрапить до суддів, для яких головне — закон, а думка сторін має значення лише тоді, коли вона підтверджена такими доказами, які неможливо спростувати.

— Ваша оцінка: чи спостерігаються якісь зрушення в напрямку справедливого судочинства?

— В Україні, коли мова заходить про реформи в будь-якій сфері життя, відразу лунають ідеї запозичити іноземний досвід. Так сталось і при проведенні судової реформи. Запозичили, закон прийняли, однак якихось позитивних, новаторських чи просто корисних зрушень у судовому провадженні, на жаль, не спостерігаємо.

А взагалі хотілось би стабільного та справедливого судочинства, щоб і через 20 років у гіпотетичному перегляді справи вищою інстанцією рішення було б залишено без змін через його законність, обґрунтованість і вмотивованість.

«Холодный душ» для адвоката: как подтвердить свои полномочия в Верховном Суде по новому ХПК

Внедрение адвокатской монополии на представительство интересов физических и юридических лиц в суде и принятие новой редакции Хозяйственного процессуального кодекса Украины поставили перед юристами-практиками некоторые проблемные вопросы, связанные с представительством участников дела в хозяйственном процессе.

Казалось бы, действующие нормы ХПК Украины довольно четко устанавливают, кто может быть представителем и какими документами подтверждаются его полномочия. Однако первая судебная практика Верховного Суда касательно возврата кассационных жалоб, к которым приложены ненадлежащие доказательства полномочий адвоката, может быть неприятным сюрпризом даже для опытных адвокатов.

1. Как согласно закону?

Перечень документов, которыми подтверждаются полномочия представителя (адвоката), закреплен в статье 60 ХПК Украины. Законодатель при этом намеренно разделяет в разных частях перечень документов в подтверждение полномочий представителя (неадвоката) и перечень документов в подтверждение полномочий адвоката в качестве представителя.

Согласно части 3 статьи 26 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» полномочия адвоката в качестве защитника или представителя в хозяйственном, гражданском, административном судопроизводстве, уголовном производстве, рассмотрении дел об административных правонарушениях, а также в качестве уполномоченного по поручению в конституционном судопроизводстве подтверждаются в порядке, установленном законом.

В соответствии с частью 4 статьи 60 ХПК Украины полномочия адвоката в качестве представителя подтверждаются: 1) доверенностью; или 2) ордером, выданным в соответствии с Законом Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности».

Однако, как показала судебная практика Верховного Суда, довольно простая и однозначная по смыслу норма имеет подводные камни в применении.

2. Доверенность + свидетельство адвоката

На практике адвокаты довольно часто подтверждают свои полномочия перед судом доверенностью, а наличие статуса адвоката — копией свидетельства о праве на занятие адвокатской деятельностью. В большинстве случаев суды первой и второй инстанций считают указанные документы надлежащими доказательствами полномочий адвоката в качестве представителя стороны хозяйственного процесса.

Однако в Кассационном хозяйственном суде Верховного Суда получает распространение другая судебная практика, в соответствии с которой указанные документы не могут признаваться надлежащими доказательствами в подтверждение полномочий адвоката в качестве представителя. Кассационный хозяйственный суд возвращает кассационные жалобы без рассмотрения, если кассационную жалобу подписал представитель жалобщика, являющийся адвокатом, однако в тексте доверенности не указано, что представитель уполномочен по доверенности представлять интересы жалобщика именно в качестве адвоката или в доверенности отсутствуют ссылки на договор о юридической помощи.

В определении от 18.06.2018 г. по делу № 910/15163/17 Кассационный хозяйственный суд на основании норм части 4 статьи 60 ХПК Украины и части 3 статьи 26 Закона Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» пришел к следующему выводу: «при отсутствии ордера, доверенность должна содержать информацию, что полномочия на представительство в суде предоставлены именно адвокату, а не гражданину».

Полный текст материала читайте в издании ЮРИСТ&ЗАКОН. О том, какое значение для отношений представительства имеет «раздвоение» правового статуса представителя на гражданина и адвоката, и об изменениях в правилах использования ордера в качестве доказательства в подтверждение полномочий адвоката читайте перейдя по ссылке.

Для получения доступа к другим материалам информационно-правовой системы ЛИГА:ЗАКОН — воспользуйтесь свободным тестом и оцените весь масштаб и преимущества предоставляемых услуг.

Смотрите еще:

  • Природоресурсное и земельное право ЮРИДИЧЕСКИЙ ФАКУЛЬТЕТ Faculty of Law, Volgograd State University Природоресурсное право, экологическое право, земельное право Природоресурсное право, экологическое право, земельное право […]
  • Расчётные при увольнении по собственному желанию украина Увольнение: «по собственному желанию» ИЛИ «по соглашению сторон»? Когда работник решает уволиться с работы, он имеет на это свои причины. Обычно они имеют негативный оттенок, и желание […]
  • Займ под залог птс в казани Автоломбард в Казани Автоломбард «Ваш финансистъ» выдает займы под залог недвижимости, ПТС, автозаймы. Ставка от 4,5% в месяц! Без подтверждения доходов, всего за полчаса! Наши […]
  • Юрист in-house что это Корпоративный юрист вчера, сегодня, завтра До появления в нашей стране бизнеса не было и корпоративных юристов. С возникновением в конце 1980 годов частных компаний наметилась потребность […]
  • Устав общественной спортивной организации Образец устава общественной организации в 2018 году Если граждане готовы объединиться между собой ради общей цели, они создают общественную организацию. Объединение проходит на […]
  • Договор купли продажи авто в гатчина Договор купли-продажи В офисе группы ЭКСИ Т Вы можете оформить все необходимые документы для совершения сделки ку пли-продажи автомобиля, мотоцикла, прицепа, номерного агрегата. В офисе на […]
  • Когда нужно делать первый техосмотр на новой машине Когда проходить техосмотр на новом автомобиле? Технический осмотр автомобиля нужен для проверки его исправности и технического состояния. В зависимости от года выпуска и категории […]
  • Государственная регистрация права собственности госпошлина С 1 января вводится единая госпошлина за регистрацию прав на недвижимость В Украине с 1 января 2013 года вводится единая государственная пошлина за регистрацию прав на недвижимое имущество […]
admin

Обсуждение закрыто.