Система права схема структуры

Система права схема структуры

Система права схема структуры

17.1. Поняття і структура системи права

При вивченні ознак права значна увага приділяється його системності, адже регулювання і охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему правових норм.
Як відомо, право складається з правових норм, але це не проста сукупність, а система взаємозалежних і взаємопов’язаних норм. Право являє певне цілісне утворення, що складається з безлічі різноманітних елементів, які знаходяться між собою у різнобічних зв’язках підпорядкованості, координації, функціональної залежності.
Система права — це об’єктивно обумовлена структура (будова) права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути.
Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою; характеризується об’єктивністю, узгодженістю правових норм, єдністю, диференціацією. Система права — явище об’єктивне, що складається під безпосереднім впливом соціально-економічних відносин, політики, ідеології, культури.
Право — сукупність норм, що створені й охороняються державою. Але це не випадкове і не хаотичне їх накопичення, не механічна маса, а узгоджена і взаємозалежна цілісна система, в якій норми групуються в чітко визначеному порядку. Це складне системне ієрархічне утворення, що будується під впливом єдності (інтеграції) і диференціації.
Внутрішня будова права характеризується єдністю його складових елементів, що зумовлюється системою суспільних відносин, які визначають зміст правових норм; диференціацією права на відносно відокремлені складові у вигляді певних об’єднань правових норм за інститутами, підгалузями і галузями права; наявність взаємозв’язку норм права та їх об’єднань.
Варто розрізняти поняття “система права” і “правова система”. Правова система — це найширша, збірна категорія, що відбиває всю правову організацію суспільства. Система ж права — це його суто внутрішня будова, що виступає складовим компонентом правової системи.
Розглянемо структуру системи права. Структурними елементами системи права є норма права, галузь права, підгалузь права, інститут права.
Норма права — первинний елемент системи права. Вона являє собою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що надає учасникам регульованого правом відношення суб’єктивні права і юридичні обо-в’язки. Завдяки своєму універсальному значенню норма права поширює свої властивості й на інші рівні системи права, служить одиницею виміру правової матерії.
Норма права самостійно регулює якусь одну сторону (грань) суспільних відносин. Для правового регламентування відносин у цілому найчастіше потрібна взаємодія комплексу норм.
Норми права певним чином взаємопов’язані. У результаті їх об’єднання виникають такі утворення в системі права, як галузі (найбільші об’єднання правових норм), підгалузі та інститути.
Галузь права — це сукупність правових норм, що відокремилася всередині системи права, які регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин. Однорідність тієї чи іншої сфери суспільних відносин викликає до життя відповідну галузь права (цивільне, кримінальне, адміністративне та ін.). Галузь права відбиває вищий рівень системоутворюючих зв’язків у праві, характеризується певною цілісністю, автономністю.
У межах найбільш розвинутих правових галузей виділяються підгалузі, що поєднують кілька інститутів однієї і тієї ж галузі. Зовнішнім вираженням підгалузі є наявність у ній такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві кільком (але не всім) правовим інститутам цієї галузі. Наприклад, у цивільному праві — авторське, спадкове, зобов’язальне, винахідницьке право; у конституційному — виборче, муніципальне, парламентське право; у фінансовому — бюджетне і податкове право; у земельному — гірське, водне, лісове право.
Інститут права — це порівняно невелика, стала група правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин. Якщо юридична норма — “вихідний елемент” правової матерії, то правовий інститут являє собою первинну правову спільність, об’єднання. Інститут права — це відокремлена група юридичних норм, що регулюють суспільні відносини конкретного виду.
Правові інститути покликані регламентувати окремі ділянки, фрагменти, сторони громадського життя. Інститут — складова, блок, ланка галузі. У кожній галузі їх безліч: у кримінальному праві — інститут необхідної оборони, інститут крайньої необхідності, неосудності, у цивільному — інститут позовної давності, інститут дарування, угоди, купівлі-продажу; у конституційному — інститут громадянства; в адміністративному — інститут посадової особи; у сімейному — інститут шлюбу.
Норми різних галузей права утворюють так звані вторинні угруповання системи права — комплексні інститути (які відносяться одразу до кількох правових галузей) та міжгалузеві комплекси (сукупність правових норм кількох галузей, що регулюють певну сферу суспільних відносин). До міжгалузевих комплексів можна віднести господарське право, яке об’єднує в собі норми цивільного, адміністративного та фінансового права.

Система права

  • Право
  • Понятие и признаки права
  • Принципы права
  • Сущность права
  • Функции права
  • Структура права
  • Частное и публичное право

Понятие системы права

Право выступает не как некое собрание разрозненных норм — правил поведения, а представляет собой системное образование. Любая система предполагает наличие элементов и связей между ними. Система права показывает, как право упорядочивает свое содержание.

Система права — это внутренняя структура права (строение, организация), которая складывается объективным образом как отражение реально существующих и развивающихся общественных отношений.

  • выражает существующую правовую действительность, не есть результат произвольных действий тех, кто создаст нормы права;
  • предопределена социальным строем общества и соответственно интересами и потребностями людей;
  • показывает, из каких частей, элементов состоит право и как они соотносятся между собой.

Исторически система права в разных государствах формировалась исходя из потребностей в регулировании некоторых групп наиболее важных, часто встречающихся отношений, которые нуждаются в стабилизации. Именно поэтому формируются группы норм права, регулирующих определенные родовые и видовые группы отношений.

Не следует смешивать понятия «система права» и «правовая система». В первом случае речь идет о внутреннем строении права, взятом в качестве отдельного явления, а во втором — о правовой организации всего общества, совокупности всех явлений юридического характера, существующих и функционирующих в государстве. Система права выступает лишь как часть правовой системы и отличается рядом признаков.

Система права едина, поскольку в образующих ее нормах отражается общая воля общества, государства; кроме того, нормы регулируют единые цели и задачи, прежде всего упорядочение общественных отношений. В то же время нормы права различаются по содержанию, сфере действия, формам выражения, предмету, средствам и способам метода правового регулирования и проч.

Несмотря на единство, правовые нормы могут противоречить друг другу по содержанию, напри м ер из-за того, что законодатель не учел при разработке нормы уже существующих на тот момент норм, из-за большого их массива.

Объективная природа системы права означает, что правовые нормы и другие образования системы права строятся по объективным критериям.

Структурные элементы системы права — это норма права, отрасль права, подотрасль права, институт права, субинститут (рис. 1).

Норма права — первичный элемент системы права. Правовые нормы регулируют не все общественные отношения, а те из них, которые государство, общество рассматривают как наиболее значимые, важные.

Отрасль права — совокупность однородных правовых норм, обособившихся внутри системы права и регулирующих определенный род общественных отношений. Род — широкое понятие, которое может включать довольно большое видовое разнообразие отношений. Отграничение норм по отраслям происходит по таким признакам, как предмет и метод правового регулирования.

Рис. 1. Структура системы права

Элементы системы права

В наиболее общем виде система — это внутреннее строение некоего целостного явления, состоящего из определенных элементов (частей), взаимосвязанных и взаимодействующих между собой. Право является целостным явлением и, естественно, имеет внутреннее строение. В таком случае система права — это его внутреннее строение (содержание), состоящее из правовых элементов, взаимосвязанных и взаимодействующих между собой.

Элементы системы права

Норма права (определение было дано ранее) является первичным компонентом, регулирующим «элементарное» общественное отношение, например ответственность за совершение кражи.

Нормы права — своеобразные «кирпичики», из которых складываются последующие, более сложные элементы (институты и отрасли права), регулирующие гораздо больший объем общественных отношений.

Правовой институт — совокупность норм, регулирующих определенный участок (сторону) однородных общественных отношений. Примеры: институт Президента РФ в конституционном праве, институт смягчающих и отягчающих обстоятельств в уголовном праве, институт собственности в гражданском праве, институт опеки в семейном праве и др.

Правовые институты обособляются, как правило, в рамках одной отрасли права (как в случае с вышеприведенными примерами). В некоторых случаях правовой институт выделяется из нескольких отраслей права. Например, институт прав человека составляют нормы конституционного, гражданского, уголовного и других отраслей права.

Отрасль права — совокупность норм, регулирующих однородные общественные отношения присущим ей методом правового регулирования. Отрасль права представляет собой основной компонент системы права. Разделение права па отрасли есть объективное явление, поскольку отражает объективно существующие сферы общественных отношений.

В системе права выделяются, кроме того, подотрасли права и субинституты права. Подотрасль — совокупность норм, регулирующих несколько сторон (участков) однородных общественных отношений (например, в гражданском праве можно выделить как подотрасль предпринимательское право).

Субинститут права — какая-то часть норм правового института (например, в институте необходимой обороны уголовного права можно выделить субинститут средств необходимой обороны).

От системы права следует отличать правовую систему. Это понятие более широкое. Система права входит в правовую систему. Об этом речь пойдет ниже.

Понятие системы права и ее структура выделяются в научных и учебных целях. На практике чаще приходится иметь дело с понятиями «законодательство», «система законодательства». Об этих понятиях речь также будет идти ниже.

Строение системы права

Под системой права понимается внутреннее строение, определенный порядок организации и расположения составляющих ее частей, обусловленный характером существующих общественных отношений. Система права выступает как внутренняя форма права, обладающая органическим единством и целостностью.

Структурными элементами системы права как сложного многоуровнего комплекса, функционирующими на разных уровнях, являются отрасли, институты и нормы.

Первичными структурными элементами системы права являются нормы права. Они исходят от государства и являются общеобязательными правилами поведения, регулирующими не все, а лишь наиболее важные общественные отношения (другие отношения регулируются неправовыми нормами).

Отрасль права представляет собой совокупность относительно обособленных, автономных юридических норм, регулирующих определенную область общественных отношений. Следует отметить, что в рамках наиболее крупных отраслей выделяются подотрасли (жилищное право, наследственное право являются подотраслями гражданского права, избирательное право является подотраслью конституционного права и т. д.). Институты и отрасли права органически связаны между собой, взаимодействуют, дополняют друг друга и составляют единую систему права.

В основе деления системы права на отрасли лежат два критерия: предмет и метод правового регулирования.

Предмет правового регулирования (главный критерий) — это совокупность качественно однородных общественных отношений, которые регулируются нормами, относящимися к той или иной отрасли права.

Метод правового регулирования (вспомогательный критерий) — это совокупность юридических приемов, способов, воздействия права на общественные отношения (императивный метод, диспозитивный метод, метод поощрения, метод рекомендаций, метод автономии и равенства сторон и т. д.).

Характеризуя частное и публичное право, следует обратить особое внимание на критерии, по которым система права разделяется на эти две большие группы: субъектный состав; предмет правового регулирования; метод правового регулирования.

Наряду с частным и публичным правом в системе права выделяют материальные и процессуальные отрасли.

Материальные отрасли объединяют нормы конституционного, гражданского, административного, уголовного, финансового и других отраслей права, регулирующие конкретные ситуации (в различных сферах общественной жизни). Процессуальные отрасли объединяют нормы, правила поведения организационно-процессуального характера, регламентирующие порядок, формы и методы реализации норм материального права: нормы гражданско-процессуального права, уголовно-процессуального права.

Нормы, регулирующие другие виды процессов, образуют подотрасли названных отраслей права.

Наряду с системой права в теории права существует и такое понятие как «система законодательства», под которой понимается совокупность нормативных правовых актов государства, в которых объективируются содержательные и структурные характеристики права. Система права и система законодательства — тесно взаимосвязанные самостоятельные категории, представляющие два аспекта одной и той же сущности-права. В философском плане система права и система законодательства соотносятся между собой как содержание и форма. Система права по его содержанию — это внутренняя структура права, соответствующая характеру регулируемых им общественных отношений. Система законодательства — внешняя форма права, выражающая строение его источников, т. е. систему нормативных правовых актов.

Система права складывается объективно в соответствии со сложившимися общественными отношениями, а система законодательства носит во многом субъективный характер, так как складывается по воле законодателя.

Первичным элементом системы права является норма, а первичным элементом системы законодательства является нормативный правовой акт. Система права выступает как первичное, исходное начало по отношению к системе законодательства и является важнейшим ориентиром для законодателя при принятии, изменении или отмене тех или иных законодательных актов.

Система законодательства по объему содержащегося материала шире системы права, так как включает в свое содержание положения, которые не могут быть отнесены к праву (различные программные положения, указания на цели и мотивы издания актов и т. д.).

Система права имеет только горизонтальное (отраслевое) строение, а система законодательства имеет не только отраслевые различия, но и иерархические — по юридической силе нормативных правовых актов, а также имеет федеративную систему законодательства.

В отличие от системы законодательства система права характеризуется высокой степенью однородности, так как в основе деления системы права на отрасли лежат предмет и метод правового регулирования. Отрасли законодательства, регулируя определенные сферы государственной жизни, выделяются только по предмету правового регулирования и не имеют единого метода.

Отрасли законодательства не всегда совпадают с отраслями права. Это объясняется тем, что при формировании отрасли законодательства нормы могут употребляться в разном сочетании.

Система права схема структуры

Правовые нормы, из которых состоит право РФ, расположены в недрах права более или менее упорядочено. Об этом свидетельствует в целом логичная структура и система российского права. Поскольку правовая норма является элементарной частицей права, начнем с нее анализ системы и структуры права.
Структура и виды правовых норм. Мы уже отмечали, что все свои задачи и социальные функции право может осуществлять во многом благодаря нормативности, т. е. тому, что состоит из норм. Традиционно правовая норма определяется как общеобязательное для всех правило поведения, установленное (санкционированное) государством для регулирования общественных отношений. Каждая правовая норма обеспечивается к выполнению в случае необходимости принудительной силой государства. Все правовые нормы, обретя официальную форму, будучи в соответствующем порядке приняты компетентными органами или должностными лицами и зафиксированы в нормативно-правовом (законодательном) акте государства, в своей совокупности и составляют право.
Каждая правовая норма имеет четкую логическую структуру, благодаря которой становится возможным сформулировать то или иное правило поведения.
Структура правовой нормы — это ее внутреннее строение, система логически взаимосвязанных элементов, позволяющих пользоваться этой нормой как в правоотношении, так и вне его.
Понимание логичности структуры правовой нормы очень важно также и для законодателя, т.к. помогает ему четко формулировать свои правовые предписания.
Типичные правовые нормы имеют примерно такую условную схему построения: “Если имеются такие-то условия, то следует исполнить то-то и то-то или воздержаться от такого-то поведения. Если же эти требования не выполнены, то наступят такие-то последствия”. Исходя из этой схемы в структуре правовой нормы следует отыскать три элемента:
1) гипотезу;
2) диспозицию;
3) санкцию.
Гипотеза содержит описание условий, обстоятельств, с которыми законодатель связывает действие правовой нормы, ее возникновение, изменение или прекращение (юридические факты).
Диспозиция — содержание правовой нормы, описание дозволяемого, рекомендуемого или запрещаемого правовой нормой поведения путем установления прав и обязанностей субъектов права, участников общественных отношений.
Санкция содержит описание последствий надлежащего или ненадлежащего в соответствии с правовой нормой поведения субъектов права. Они могут быть как неблагоприятными для правонарушителя (меры ответственности: наказания, взыскания), так и позитивными — мерами поощрения за надлежащее, правомерное поведение при широком толковании санкции.
Таким образом, правовая норма описывает, как и что следует делать при соответствующих обстоятельствах и что может последовать в результате правомерного или неправомерного поведения.
Следует четко усвоить, что правовая норма не всегда точно совпадает со статьей нормативно-правового акта, в котором она фиксируется, объективируется во вне. Она может быть записана в одной статье нормативного акта, в разных статьях этого акта или даже в разных нормативно-правовых актах. Более того, в одной статье может быть иногда записано несколько правовых норм. В силу этого часто задача юриста заключается в том, чтобы найти правовую норму полностью и надлежащим образом применить ее к конкретной ситуации.
В силу несовпадения правовой нормы и статьи нормативно-правового акта некоторые теоретики пришли к ошибочному суждению о том, что правовая норма может не содержать в себе всех трех рассмотренных элементов. Подобного рода идеи вы можете порой встретить в литературе. На самом же деле каждый элемент правовой нормы неотъемлем от нее, играет соответствующую роль и отсутствие его делает правовую норму бессмысленной (норма без гипотезы), невозможной для применения (без диспозиции) или бессильной (без санкции). Именно благодаря тому, что в правовой норме имеются все три элемента, она определяет права и обязанности людей и организаций, условия реализации этих прав и обязанностей, ответственность за их нарушение или неисполнение и поощрения за надлежащее исполнение.
Выделение видов правовых норм позволяет определить их место и роль в процессе воздействия права на поведение людей в обществе. Знание о видах правовых норм дает возможность законодателю правильно осуществлять правовое регулирование, правоприменителям — правильно применять их, гражданам — точно соблюдать, исполнять.
Очевидно, что не все правовые нормы играют одинаковую роль в регулировании общественных отношений. Одни из них провозглашают принципы, содержат определения конкретных юридических понятий, закрепляют цели, задачи, направления деятельности субъектов права. Это как бы основные исходные, установительные, первичные нормы. Другие служат для более или менее детального регулирования общественных отношений. Это соответственно нормы общие и специальные.
Правовые нормы делятся в зависимости от принадлежности к отраслям права на гражданско-правовые, административно-правовые, конституционные, уголовно-правовые и т.д.
В зависимости от способов воздействия права на общественные отношения, правовые нормы делятся на императивные (содержащие властные предписания); диспозитивные (предполагающие свободу усмотрения); рекомендательные (предлагающие наиболее приемлемый для государства вариант поведения); поощрительные (стимулирующие социально-полезное поведение).
По степени обязательности нормы права делятся на управомочивающие, обязывающие, запрещающие.
В зависимости от юридической сущности выделяют материальные (уголовные, трудовые, экологические, административные) и процессуальные (гражданско-процессуальные, административно-процессуальные, уголовнопроцессуальные) правовые нормы.
По времени действия можно подразделить правовые нормы на постоянные и временные (срочные и бессрочные).
Классификация правовых норм имеет условный характер, можно взять для выделения видов правовых норм и другие основания в зависимости от цели классификации.
Структура и система права. Близкие, однородные правовые нормы объединяются между собой в относительно небольшие группы. Их называют правовыми институтами. Например, правовые нормы, которыми закрепляется понятие государственной должности, порядок поступления на государственную службу, перемещения по службе, ответственность государственных служащих и т.п., вместе составляют правовой институт государственной службы в административном праве.
Правовые институты образуют еще более крупные общности однородных правовых норм, которые называются подотраслями. Например, таможенное право в административном праве, авторское право в гражданском праве. Однако подотрасль не является обязательным элементом в структуре права.
Следующий, более высокий уровень объединения правовых норм — это отрасли права. Они являются самыми крупными блоками в структуре права, его системообразующими элементами. Как правило, правовые институты и подотрасли права существуют внутри отрасли.
Итак, структура права показывает, из каких частей (блоков правовых норм) состоит (строится) право: это правовые нормы — мельчайшие частицы права, правовые институты, подотрасли и отрасли права.
Схематически структуру права РФ можно изобразить таким образом, как показано на схеме 2.
Исследуя систему права, помимо указания на его составные части следует обращать внимание на взаимосвязь относительно обособленных элементов внутри права.
Система права, таким образом, это внутреннее, логически упорядоченное строение (структура) права, взятое в единстве и взаимосвязи составляющих его элементов.
Как уже было сказано выше, системообразующими, наиболее крупными в недрах права объединениями правовых норм являются отрасли права.
Отрасли права отличаются друг от друга предметом и методом правового регулирования.
Предмет правового регулирования — это те общественные отношения, для воздействия на которые издаются нормы права. Это главный отличительный признак отраслей права друг от друга. Например, трудовые отношения являются предметом регулирования трудового права, экологические — экологического и т.д., то есть близкие, однородные общественные отношения регулируются нормами одной отрасли права.
Второй критерий, позволяющий объединять и разделять правовые нормы на отрасли, — это метод правового регулирования. Он представляет собой совокупность средств, приемов, способов воздействия на общественные отношения посредством правовых норм.
Предмет правового регулирования показывает, что регулирует право, а метод — как регулирует и каков характер взаимоотношений участников правовых отношений между собой — правовое равенство или неравенство.
Выделяют следующие методы правового регулирования: авторитарный (императивный) — метод властных предписаний, основанный на запретах, обязанностях, наказаниях, правовом неравенстве сторон; автономный (диспозитивный) — метод координации, дозволений, рекомендаций, поощрений, правового равенства сторон.

Примечания
Отрасль П — отрасль права
п/о — подотрасль права
ПИн — правовой институт
пн — правовая норма

Отрасль права — это большая группа правовых норм, регулирующих близкие, однородные отношения сходными правовыми методами. Внутри отрасли права без труда обнаруживаются более мелкие объединения правовых норм — правовые институты, а часто и довольно обособленные группы правовых институтов и норм подотрасли права. Такова структура отраслей права. Кроме того, в структуре многих отраслей права выделяются также общая и особенная части.
Система права РФ складывается из следующих основных отраслей: конституционное (государственное) право, гражданское, административное, финансовое, трудовое, семейное, уголовное, экологическое (природоохранительное), уголовно-процессуальное, гражданско-процессуальное. В настоящее время зарождаются новые отрасли права, находящиеся ныне в той или иной стадии становления. Это, например, предпринимательское, налоговое, банковское, таможенное, административно-процессуальное право. Появление новых отраслей права свидетельствует о том, что право — живой, подвижный, меняющийся вслед за жизнью организм.Внутри системы права выделяются две большие группы отраслей: материальное право (конституционное, гражданское, административное и т.д.) и процессуальное право (уголовно-процессуальное и гражданско- процессуальное).
Нормы материального права непосредственно регулируют поведение субъектов — людей и организаций, устанавливают их права, обязанности, ответственность. Нормы процессуального права — это правила применения государственными органами и должностными лицами норм материального права, правила реализации юридической ответственности; нормы, регулирующие порядок, процедуры деятельности органов и должностных лиц.
Кроме того, отрасли права подразделяются на отрасли частного и публичного права.
Публичное право включает в себя отрасли, охватывающие и охраняющие интересы государства и общества в целом; его образуют нормы, закрепляющие порядок деятельности и компетенцию органов государственной власти и управления, их взаимоотношения между собой и с гражданами, регулирующие отношения власти — подчинения. Это такие отрасли права, как государственное, административное, финансовое, налоговое, уголовное, международное, процессуальные отрасли права.
Частное право состоит из отраслей и норм, регламентирующих личные отношения людей, их объединений, основанные на соглашении сторон, договоре. Следовательно, частное право состоит из отраслей гражданского, семейного и частично трудового и предпринимательского права.
Рассмотренные отрасли права в своей совокупности и взаимосвязи составляют систему национального права России. Кроме национальных систем права, существует еще международное право. Оно включает в себя нормы, регулирующие отношения государств друг с другом, а также вопросы, касающиеся всех, многих или нескольких государств. Нормы международного права устанавливаются межгосударственными договорами, соглашениями, конвенциями, актами международных организаций (ООН, ОАЕ и др.). Эти нормы могут действовать как непосредственно, так и преломляясь через соответствующие правовые нормы национального права. Нормы международного права имеют приоритет над нормами национального права.
В системе национального права роль базисной, основополагающей отрасли играет конституционное (государственное) право, ибо оно закрепляет наиболее важные устои государственного и общественного устройства: основы конституционного строя, правового положения личности, форму правления и государственного устройства. Нормы других отраслей права базируются на конституционных нормах, дополняют и развивают их. Например, гражданское право детально регулирует имущественные и личные неимущественные отношения; административное право — управленческие отношения, складывающиеся в процессе исполнительно-распорядительной деятельности органов государства; уголовное право обеспечивает охрану прав и свобод человека и гражданина, конституционного строя, собственности и т.д. от преступных посягательств.
Схематически систему права РФ можно изобразить так (схема 3).

Розділ 14. Система права

14.1. Система права та її структурні елементи

Система права — це об’єктивно зумовлена внутрішня структура права, що складається зі взаємопов’язаних норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститу­ тах.

Системність права означає, що воно є цілісним утворен­ ням, що складається з безлічі елементів, що перебувають у певному зв’язку між собою.

Ознаки (риси) системи права:

1) об’єктивна зумовленість. Будову права зумовлюють реально існуючі чинники — соціально-економічні, полі тичні, національні, релігійні, культурні, історичні. Систе ма права існує об’єктивно і не може створюватися за суб’єк тивним розсудом людей;

2) органічна цілісність, єдність і взаємозв’язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольо вано. Вони є взаємно узгодженими і цілеспрямованими;

3) структурна різноманітність. Це означає, що си стема права складається з неоднакових за змістом та об сягом структурних елементів (норми, інститути, підгалузі, галузі), які логічно об’єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості;

4) поєднання динаміки і стабільності. У системі права існують елементи, які забезпечують поєднання цих харак теристик системи, що, здавалося б, не сполучаються. Як стабілізуючий, опорний елемент системи права виступають галузі права. Зокрема, конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право виступають як «скелет» си стеми права. Правові норми забезпечують динамізм систе­ ми права, швидко реагуючи на суспільні відносини, що змінюються. Не залишається незмінним і набір галузей права: поява нових галузей права (інформаційне, банків­ ське, медичне право) на базі традиційних відбувається внаслідок об’єктивної диференціації суспільних відносин та їхньої державно-правової оцінки у вигляді нових зако­ нодавчих актів.

Структурні елементи системи права: норми права; інститути права; підгалузі права; галузі права.

Норма права — первинний, початковий елемент системи права, з якого складаються інститути та галузі права. Не існує норми права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільш крупним елементом, з яких складається система права.

14.2. Галузі права

Центральною ланкою системи права є галузь — крупна впорядкована сукупність правових норм, яка регулює пе­вний тип схожих суспільних відносин специфічним мето­ дом правового регулювання.

Ознаки (риси) галузі права:

1) основа виділення галузі права — однотипні суспільні відносини, що потребують правового регулювання;

2) якісна своєрідність врегульованих суспільних відносин;

3) наявність специфічного набору прийомів і засобів регулювання суспільних відносин;

4) наявність системно-структурних складових, тобто взаємопов’язаних інститутів і норм права.

На відміну від інших структурних елементів системи права галузь, не пориваючи системних зв’язків, має віднос­ ну автономію: вона здатна до самостійного функціонування у загальній системі права. Наприклад, майнові правовід­ носини можуть виникати, змінюватися і припинятися на основі норм тільки однієї галузі права — цивільного права. Для реалізації цивільних прав та обов’язків можна не звер­ татися до інших галузевих норм.

Критерії розмежування галузей права належать до спір­них питань юридичної науки. Проте більшість дослідників сходяться на тому, що в основі поділу права на галузі лежать предмет і метод правового регулювання. Крім того, кожна галузь має свій набір принципів і загальних положень, специфічних засобів і прийомів правового регулювання.

Чим розвиненішою є система права, тим більше галузей включає вона. Разом із традиційними галузями права Укра­ їни — конституційним, адміністративним, цивільним, кримінальним — формуються такі нові галузі права, як податкове, банківське, господарське право.

Галузь права, у свою чергу, є підсистемою, що склада­ ється з підгалузей і інститутів права.

Підгалузь права — система однорідних предметно-по­в’язаних інститутів певної галузі права. Наприклад, підгалуззю цивільного права є право інтелектуальної власно­сті, підгалуззю конституційного права — парламентське право.

14.3. Предмет і метод правового регулювання як критерії розмежування галузей права

Предмет правового регулювання — це тип суспільних відносин, який регулює дана галузь, це те, що підлягає правовому регулюванню. Предмет правового регулювання включає: суб’єкти, їх поведінку, об’єкти, соціальні факти, які є підставами виникнення або припинення правових відносин. Предмет правового регулювання є унікальним для кожної галузі права. Наприклад, галузь цивільного права України регулює особисті немайнові і майнові від­ носини суб’єктів права.

Предмет правового регулювання вважається матеріаль­ ним критерієм розмежування галузей права. Але одного матеріального критерію для виділення галузей права недо­ статньо, тим паче, що іноді дуже важко провести межу між суміжними типами (родами, видами) відносин: наприклад, між земельними правовідносинами і цивільно-правовими відносинами. Через це ученими-юристами було введено ще один критерій розмежування галузей права — метод право­ вого регулювання.

Галузевий метод правового регулювання — це характер­ ний для коленої галузі права набір способів впливу права на суспільні відносини, це те, як право впливає на них.

Структуру галузевого правового методу складають узяті в сукупності правові засоби, які встановлюють:

1) правове положення суб’єктів у сфері регульованих відносин. Воно характеризується встановленням правового зв’язку суб’єктів із державою і з регульованими відносина ми. Це досягається шляхом закріплення за ними загальної та спеціальної правоздатності;

2) юридичний факт як підстава виникнення, зміни або припинення правовідносин. Для кожної галузі права властиві тільки свої юридичні факти (наприклад, у криміна льному праві — злочин);

3) прийоми формування суб’єктивних прав та юридич них обов’язків, закріплені в диспозиціях норм права, що визначають різний характер взаємозв’язків між суб’єктами (вони можуть бути рівними і підпорядкованими);

4) прийоми захисту суб’єктивних прав та забезпечення юридичних обов’язків. Окремим галузям права, як прави ло, властиві свої, типові заходи захисту і забезпечення: наприклад, неустойка у цивільному праві, позбавлення волі у кримінальному праві, адміністративний арешт в адміні стративному праві тощо. Крім того, має значення те, кому належить ініціатива застосування захисних заходів.

Як основні методи правового регулювання виступають імперативний і диспозитивний методи.

Імперативний метод — це метод владних розпоряджень, що містить у собі, як правило, норми-заборони і норми-обо в’язки. Він використовується головним чином в криміналь­ ному, адміністративному та деяких інших галузях права. Імперативні норми права не можуть бути змінені за домов­ леністю між учасниками правових відносин.

Диспозитивний метод є протилежним імперативному. Він дає суб’єктам можливість самостійно встановити прави­ ла своєї поведінки в рамках закону. Цей метод більшою мі­ рою властивий цивільному, господарському праву тощо.

За тим же принципом протилежності розрізняють метод обмежень і метод заохочень (стимулів). Метод обмежень припускає встановлення заборон і покарань за порушення заборон, що властиве кримінальному та адміністративному праву. Протилежний йому метод заохочень найяскравіше виявляється в трудовому праві, де діють пільгові системи, спрямовані на стимулювання моральної та матеріальної зацікавленості працівників.

Протистоять один одному метод автономії та рівності сторін і метод субординації. Перший є типовим для про­ цесуальних галузей права, де позивач і відповідач, інші учасники судового розгляду перебувають в однаковому процесуальному становищі один перед одним, законом і судом, їхні відносини характеризуються самостійністю. Цей метод є характерним також для цивільного і сімейного права: учасники цивільного договору не підпорядковані один одному, подружжя має рівні права та обов’язки. Дру­гий метод є характерним для адміністративного права. Він передбачає нерівність учасників правових відносин, під­ леглість одного з них іншому.

Для кожної галузі права властивий якісно своєрідний набір прийомів правового регулювання, що включають дозволи, зобов’язування і заборони.

При цьому необхідно мати на увазі, що, як правило, один і той же метод або прийом правового регулювання застосо­ вується в різних галузях права. Структура галузевого ме­ тоду залишається незмінною, а окремі правові прийоми можуть переходити від одного галузевого правового методу до іншого, не руйнуючи його структуру. Наприклад, метод правового регулювання галузі кримінального права вклю­ чає імперативний метод і метод обмежень, а також заборо­ ну як основний прийом правового регулювання.

14.4. Загальна характеристика основних галузей права України

Галузі права України — це найбільш крупні структурні підрозділи національної системи права. До основних галу­ зей права України слід віднести:

1) конституційне право. Предмет правового регулю вання цієї галузі: закріплення основ суспільного устрою; правовий статус людини і громадянина; формування, струк тура та функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Головні джерела права галузі конституційного права — Конституція України і Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 г .;

2) адміністративне право. Предмет правового регулю вання — суспільні відносини у сфері управління. Крім того, ця галузь системи права України встановлює відповідаль ність за адміністративні правопорушення. Особливість цієї галузі — відсутність «головного» кодифікованого акта, величезна кількість підзаконних актів;

3) фінансове право. Предмет правового регулювання цієї галузі — фінансові відносини, тобто формування і виконан ня державного і місцевого бюджетів, грошове звернення, податки. Для цієї галузі права, тісно пов’язаної з адмініс тративним правом, також характерна множинність джерел права;

4) кримінальне право. Ця галузь права визначає злочин ність і караність діянь, підстави і умови притягнення до кримінальної відповідальності. Особливість цієї галузі — на явність єдиного джерела права, яким є Кримінальний ко декс;

5) кримінально-процесуальне право. Предмет право вого регулювання цієї галузі — відносини, які виникають у ході досудового та судового слідства з розкриття, розслі дування та розгляду кримінальних справ. Основний нор мативно-правовий акт — Кримінально-процесуальний кодекс;

6) цивільно-процесуальне право. Предмет правового регулювання — відносини, які виникають у процесі вирі шення спорів у цивільних справах, а також із деяких інших категорій справ. Основний нормативно-правовий акт — Ци вільний процесуальний кодекс.

Усі вищезазначені галузі права належать до правової цілісності, яку слідом за римськими юристами прийнято називати публічним правом. У всіх галузях публічного права переважають імперативний метод правового регулю­ вання, а також метод субординації;

7) земельне право. Предмет правового регулювання га лузі — відносини, які виникають у сфері землекористуван ня і землеустрою. Основний нормативно-правовий акт — Зе мельний кодекс. Методи правового регулювання — як ім перативний, так і диспозитивний;

8) екологічне (природоохоронне) право. Предмет право вого регулювання — відносини, які виникають у галузі використання і охорони природних ресурсів. Єдиний коди фікований акт у цій галузі права відсутній. Основні джере ла — Лісовий і Водний кодекси, Кодекс про надра, Закон України « Про охорону навколишнього природного серед овища» і численні закони. Методи правового регулювання є аналогічними галузі земельного права;

9) трудове право. Предмет правового регулювання цієї галузі — відносини, які виникають у процесі трудової діяль ності (між власником і працівником або колективом пра­ цівників, між працівниками). Підгалуззю трудового права є право соціального забезпечення і соціального захисту на­ селення. Основні нормативно-правові акти — Кодекс за­ конів про працю, Закони України «Про відпустки», «Про пенсійне забезпечення» тощо. Методи правового регулю­ вання різноманітні — імперативний, диспозитивний, метод заохочення;

10) цивільне право. Предмет правового регулювання — особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами. Основний норма тивно-правовий акт цієї галузі — Цивільний кодекс;

11) сімейне право. Предмет правового регулювання — відносини подружжя, відносини між батьками і дітьми та іншими членами сім’ї. Основний нормативно-правовий акт у цій галузі права — Сімейний кодекс.

Цивільне і сімейне право складають правову цілісність, що іменується приватним правом. Для приватного права характерні такі методи правового регулювання, як-диспо­зитивний метод і метод координації (рівність сторін).

Смотрите еще:

  • Как правильно составить досудебную претензию в страховую компанию Как правильно написать досудебную претензию в страховую компанию? Здравствуйте, подскажите что писать в досудебной претензии к страховой компании по полису осаго Ответы юристов […]
  • Защита вашего права Юридическая фирма "Защита Ваших Прав" Наша юридическая фирма работает на рынке юридических услуг более 15 лет, преимущественно в сфере обслуживания бизнеса и представления интересов в […]
  • Как расторгнуть договор на покупку квартиры Как расторгнуть договор купли-продажи жилья? Поговорим о вопросах, которые возникают в процессе сделки и дают право её расторгнуть в договорном или судебном порядке. Три причины для […]
  • Водительские права категории и подкатегории Категории водительских прав Существуют 5 основных категорий: А - мотоциклы, B - легковые автомобили, C - грузовые автомобили, D - автобусы, М - мопеды, 4 подкатегории: A1, B1, C1, D1, и […]
  • Мировые суды по адресу москва СУДЕБНЫЙ УЧАСТОК № 123 РАЙОНА РЯЗАНСКИЙ (МИРОВОЙ СУД): ТЕЛЕФОНЫ, АДРЕС, РЕКВИЗИТЫ Судебный участок № 123 района Рязанский города Москвы В районе Рязанский ЮВАО города Москвы 3 судебных […]
  • Доверенность забрать письмо с почты Как правильно заполнить бланк доверенности для получение почты на почте России, в том числе посылок, заказных писем и корреспонденции? При получении посылки по почте России у получателя […]
  • Ук рф угроза ножом Обвинение по ст. 119,угроза ножом 2 человека написали заявление об угрозе ножом одним мужчиной, который якобы зашёл вечером к ним домой.Ни потерпевшие, ни обвиняемый друг друга не знали до […]
  • Юридическая консультация кировский район Юридические фирмы, Кировский район, СПб Юридическая фирма ВЕДА 7-812-714-94-20 198035, Санкт-Петербург, Двинская ул., д. 10, корп. 2 Юридическая фирма Юридическая фирма ООО ”Юрискон” […]
admin

Обсуждение закрыто.