261 ст гпк

Содержание статьи:

Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 261. Відмова у відкритті апеляційного провадження

1. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв’язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

2. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

3. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

4. Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Статья 261. Решение суда по делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации и его реализация

СТ 261 ГПК РФ

1. Суд признает оспариваемое решение или действие (бездействие) органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, избирательной комиссии, комиссии референдума, должностного лица незаконным, если установлена обоснованность заявления, обязывает удовлетворить требование заявителя либо иным путем восстанавливает в полном объеме его нарушенные избирательные права или право на участие в референдуме.

Решение суда, вступившее в законную силу, направляется руководителю соответствующего органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, председателю избирательной комиссии, комиссии референдума, должностному лицу и подлежит реализации в указанные судом сроки по правилам, установленным частью второй статьи 206 настоящего Кодекса.

2. Суд отказывает в удовлетворении заявления, если установит, что оспариваемое решение или действие (бездействие) является законным.

3. Апелляционная жалоба на решение суда, частная жалоба на определение суда по делу о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации, вынесенные в период избирательной кампании, кампании референдума до дня голосования, могут быть поданы в течение пяти дней со дня принятия судом указанных решения, определения.

Комментарий к Статье 261 Гражданского процессуального кодекса

Комментарий к Статье 261 ГПК РФ скоро появится.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

5. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

7. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Статья 261 ГПК РФ. Решение суда по делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации и его реализация (действующая редакция)

Это старая редакция документа

1. Суд признает оспариваемое решение или действие (бездействие) органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, избирательной комиссии, комиссии референдума, должностного лица незаконным, если установлена обоснованность заявления, обязывает удовлетворить требование заявителя либо иным путем восстанавливает в полном объеме его нарушенные избирательные права или право на участие в референдуме.

Решение суда, вступившее в законную силу, направляется руководителю соответствующего органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, председателю избирательной комиссии, комиссии референдума, должностному лицу и подлежит реализации в указанные судом сроки по правилам, установленным частью второй статьи 206 настоящего Кодекса.

2. Суд отказывает в удовлетворении заявления, если установит, что оспариваемое решение или действие (бездействие) является законным.

3. Апелляционная жалоба на решение суда, частная жалоба на определение суда по делу о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации, вынесенные в период избирательной кампании, кампании референдума до дня голосования, могут быть поданы в течение пяти дней со дня принятия судом указанных решения, определения.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 261 ГПК РФ

1. В случаях, предусмотренных Федеральным законом «Об основных гарантиях избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации», федеральными конституционными законами, иными федеральными законами, законами субъектов Российской Федерации, суд может отменить решение соответствующей комиссии о регистрации кандидата (списка кандидатов), об отказе в регистрации кандидата (списка кандидатов), об итогах голосования, о результатах выборов, референдума или иное решение комиссии.

2. Основаниями для отмены судом решения соответствующей избирательной комиссии, комиссии референдума об итогах голосования, о результатах выборов, референдума являются нарушения, перечисленные в подп. «б», «в», «г» п. 2, п. п. 3 и 4 ст. 77 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ, при условии что они не позволяют выявить действительную волю избирателей, участников референдума, а также нарушения, указанные в подп. «а» п. 2 ст. 77 данного Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ.

3. Если при оспаривании решений об итогах голосования, результатах выборов, референдума, принятых иными, кроме участковых, избирательными комиссиями, комиссиями референдума, заявитель ссылается на нарушения законодательства о выборах и референдумах на избирательных участках, участках референдума и (или) на нарушения, допущенные самими участковыми комиссиями при подведении итогов голосования и составлении протоколов об итогах голосования, то предметом оспаривания фактически являются решения соответствующих участковых комиссий. В случае если рассмотрение требований о признании незаконными решений участковых избирательных комиссий, комиссий референдума об итогах голосования неподсудно данному суду, то заявление в отношении таких требований возвращается заявителю на основании п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК РФ, поскольку проверка законности решений участковых комиссий может осуществляться судом, к подсудности которого законом отнесено рассмотрение дела. Иное вступило бы в противоречие с положениями ч. 1 ст. 47 Конституции РФ.

4. Исходя из положений ч. 1 комментируемой статьи, п. п. 1.2, 9 ст. 77 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ в случае отмены решения комиссии об итогах голосования, результатов выборов, референдума суд вправе принять решение о проведении повторного подсчета голосов избирателей, участников референдума, а если допущенные нарушения не позволяют с достоверностью определить результаты волеизъявления избирателей, участников референдума, — признать недействительными итоги голосования, результаты выборов, референдума. При выявлении ошибок, несоответствий в протоколах об итогах голосования и (или) сводных таблицах об итогах голосования, возникновении сомнений в правильности составления протоколов и (или) сводных таблиц суд не вправе осуществлять подсчет голосов и определять результаты выборов, референдума, поскольку в силу положений п. 1 ст. 70, п. 11 ст. 77 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ решение этих вопросов относится к компетенции соответствующей избирательной комиссии, комиссии референдума. В этом случае в решении указывается на необходимость проведения комиссией повторного подсчета голосов избирателей, участников референдума.

5. Если срок полномочий соответствующей комиссии истек, суд не вправе определять, какая комиссия должна произвести повторный подсчет голосов. Решение этого вопроса относится к компетенции комиссии, которая организовала подготовку и проведение выборов, референдума.

6. Главы 23 и 26 ГПК РФ не содержат особенностей относительно возможности оглашения судом резолютивной части решения и отложения составления мотивированного решения суда по делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации. Поэтому по делам данной категории суд в силу ч. 1 ст. 246 ГПК РФ вправе огласить только резолютивную часть решения (ч. 2 ст. 193 и ст. 199 ГПК РФ). Вместе с тем по делам, рассмотренным в период избирательной кампании, кампании референдума до дня голосования необходимо принимать меры к составлению мотивированного решения в максимально краткие сроки, имея в виду установленный пятидневный срок для подачи апелляционной жалобы по этим делам.

7. Полномочия суда, принимающего решение по делу о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации, содержатся в ч. ч. 1 и 2 комментируемой статьи.

8. Признав оспариваемое решение или действие (бездействие) органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, избирательной комиссии, комиссии референдума, должностного лица незаконным, суд удовлетворяет заявление и возлагает обязанность на указанные органы и лица восстановить в полном объеме нарушенные избирательные права или право на участие в референдуме.

9. Если обращение заявителя было обусловлено бездействием соответствующих органов или должностных лиц, то суд для обеспечения условий реализации избирательных прав и права на участие в референдуме своим решением обязывает их совершить определенные действия.

10. В решении об определении срока назначения даты выборов суд в соответствии с п. 9 ст. 3 Федерального закона от 26 ноября 1996 г. N 138-ФЗ, п. 9 ст. 10 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ указывает: основания для определения срока назначения даты выборов, избирательную комиссию, которая должна ее назначить, и срок, в течение которого должна быть назначена дата выборов; нормативный правовой акт, на основании которого будут проводиться выборы; срок полномочий и число депутатов представительного органа местного самоуправления; наименование выборной должности местного самоуправления и срок полномочий этого лица и др.

11. В случае отмены решения избирательной комиссии об отказе в регистрации кандидата, списка кандидатов (п. 6 ст. 76 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ) суд вправе возложить на комиссию обязанность зарегистрировать кандидата, список кандидатов, если при рассмотрении дела не были установлены иные основания для отказа в регистрации.

12. В соответствии с ч. 3 комментируемой статьи на решение (определение) суда по данной категории дел, вынесенное в период избирательной кампании, кампании референдума, до дня голосования (независимо от вида избирательного спора), апелляционная (частная) жалоба может быть подана в течение пяти дней со дня принятия судом решения (определения).

13. Решения (определения) судов, вынесенные в день голосования и после дня голосования, могут быть обжалованы на общих основаниях (ст. 321 ГПК РФ) в течение месяца со дня принятия решения в окончательной форме (со дня вынесения определения судом первой инстанции).

14. Решения по делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации вступают в законную силу по общим правилам, предусмотренным ч. 1 ст. 209 ГПК РФ: по истечении срока на апелляционное обжалование, если они не были обжалованы, а в случае подачи апелляционной жалобы — после рассмотрения дела судом апелляционной инстанции, если решение суда не отменено.

15. В соответствии со статьей 210 ГПК РФ решения по делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме приводятся в исполнение после их вступления в законную силу за исключением решений о включении гражданина в список избирателей, участников референдума и о назначении муниципальных выборов, которые согласно ст. 211 ГПК РФ и п. 9 ст. 3 Федерального закона от 26 ноября 1996 г. N 138-ФЗ подлежат немедленному исполнению.

16. Решение суда об отмене регистрации кандидата (списка кандидатов) в силу ч. 4 ст. 260.1 ГПК РФ не может быть обращено к немедленному исполнению.

17. Решения по иным делам о защите избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации суд вправе обратить к немедленному исполнению только по инициативе заявителей и при наличии обстоятельств, названных в ч. 1 ст. 212 ГПК РФ.

18. Решение суда, вступившее в законную силу, направляется руководителю соответствующего органа государственной власти, органа местного самоуправления, общественного объединения, председателю избирательной комиссии, комиссии референдума, должностному лицу и подлежит исполнению в указанные судом сроки (ч. 1 комментируемой статьи).

19. Согласно ст. 6 Федерального конституционного закона от 31 декабря 1996 г. N 1-ФКЗ «О судебной системе в Российской Федерации», ч. 8 ст. 5 Федерального конституционного закона от 7 февраля 2011 г. N 1-ФКЗ «О судах общей юрисдикции в Российской Федерации» и п. 3 ст. 75 Федерального закона от 12 июня 2002 г. N 67-ФЗ, решение суда обязательно для исполнения и служит достаточным основанием, в частности, для регистрации кандидата, списка кандидатов (восстановления их регистрации), не требуя какого бы то ни было подтверждения со стороны соответствующей комиссии.

20. При рассмотрении данной категории дел суды не должны оставлять без внимания выявленные недостатки в деятельности избирательных комиссий, комиссий референдума, общественных объединений, должностных лиц, способствовавшие нарушению избирательных прав и права на участие в референдуме граждан Российской Федерации и (или) создававшие препятствия для правильного и своевременного рассмотрения и разрешения дел данной категории, используя предоставленное им ч. 1 ст. 226 ГПК РФ право вынесения частного определения.

21. О порядке исчисления процессуальных сроков см. содержание и комментарий к ст. ст. 107, 108 ГПК РФ.

22. См. также комментарий к ст. ст. 198, 206, 259 ГПК РФ.

Гражданский процессуальный кодекс Украины (ГПК Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Стаття 261. Зміст заяви

1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:

1) ім’я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи — заявника;

2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель;

3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити, а для векселя — вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 261 Цивільного процесуального кодексу України

1. Для порушення справи в суді особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, подає заяву. Заява повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, які встановлені ст. 119 ЦПК. Крім того, коментованою статтею встановлюються особливості змісту заяви в справах про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя недійсним та відновлення прав на них, які безумовно повинні бути враховані заявником.

Відповідно до ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ч. 1 ст. 93 ЦК). Відповідне положення існує і у ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

2. У заяві також потрібно вказати обставини, за яких втрачено цінний папір та ознаки втраченого документа. Однією з таких ознак є повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити. Емітенти цінних паперів визначаються в залежності від виду та групи цінних паперів. Відповідно до ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати), боргові цінні папери (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі), іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю), приватизаційні цінні папери, похідні цінні папери, товаророзпорядчі цінні папери.

Так, наприклад, емітентом акцій виступають акціонерні товариства, емітентом облігацій місцевих позик виступає Верховна Рада АРК або міська рада, облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами.

3. Реквізити для кожного виду цінного папера визначаються окремими нормативними актами. Так Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.97 р. встановлені вимоги щодо форми цінних паперів. Відповідно п. 1 ст. 4 цього Закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі.

4. Даною статтею встановлюються особливі вимоги щодо реквізитів векселя. Для векселя необхідно вказати вид, номер бланка, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.

Обов’язкові реквізити, яким повинен відповідати простий та переказний вексель, встановлені ст. 21 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» та Законом від 06.07.99 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі».

5. У разі невідповідності заяви вимогам цієї статті, суддя залишає заяву без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо заявник у відповідний строк не усуне недоліки, то заява йому повертається, що не позбавляє його права повторно звернутися із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви.

261 ст гпк

розглянувши касаційну скаргу

Кременчуцької об’єднаної податкової інспекції у Полтавській області

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р.

№ 8/261 господарського суду Полтавської області

Кременчуцької об’єднаної податкової інспекції у Полтавській області

Відкритого акціонерного товариства “Чикалівський спеціалізований кар’єр”,

в судове засідання представники сторін не з’явились

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.03.2005р. у справі № 8/261 (суддя Плеханова Л.Б.) зупинено виконання пунктів 2, 3 ухвали господарського суду Полтавської області від 10.12.2004року по справі №8/261 до 10.12.2005року для вжиття приватним підприємством “ГІСТ” м. Кременчук заходів погашення кредиторської заборгованості і відновлення статутної діяльності ВАТ “Чикалівський спеціалізований кар’єр”.

Не погодившись з цією ухвалою Кременчуцька об’єднана податкова інспекція у Полтавській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.03.2005р. у справі № 8/261 скасувати.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. у справі №8/261(судді: Яковлєва М.Л.; Рудченко С.Г.; Федорова М.О.) клопотання Кременчуцької об’єднаної податкової інспекції у Полтавській області про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 21.03.2005року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуті заявникові.

Не погоджуючись з даною ухвалою Кременчуцька об’єднана податкова інспекція у Полтавській області, подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, — з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

За заявою сторони, господарський суд може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин його пропуску (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник не погодившись з ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.03.2005р, звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Апеляційна скарга була подана лише 09.04.2005року, що підтверджується штампом відділення зв’язку м. Кременчук, тобто з пропуском строку. Водночас з апеляційною скаргою скаржником було подано клопотання про відновлення строку на її подання, в якому він посилається на ознайомлення з оскаржуваною ухвалою лише 30.03.2005р.

Клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом було обґрунтовано відхилено, та визнано безпідставним посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі.

Виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Крім того, відповідно до умов ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, тобто представники мають право взяти під розписку рішення господарського суду, а не чекати його отримання поштою.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відмітка на оскаржуваній ухвалі від 21.03.2005р., свідчить про своєчасне направлення зазначеної ухвали, у тому числі і Кременчуцькій об’єднаній податковій інспекції у Полтавській області , 25.03.2005р.

Отже, посилання скаржника не містять жодних вказівок на існування дійсно істотних перешкод для своєчасного оскарження ухвали господарського суду до апеляційної інстанції, тому підстав для скасування ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. не вбачається.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. у справі №8/261 не вбачається.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної податкової інспекції у Полтавській області на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. у справі № 8/261 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2005р. у справі № 8/261 залишити без змін.

Смотрите еще:

  • Алименты с районного коэффициента Алименты с районного коэффициента правильно ли учитывать РК получателя алиментов? например: на одного ребенока = зарплата-НДФЛ * 1/4 * РК где РК - районный коэффициент получателя […]
  • Подать исковое заявление в суд на работодателя Исковое заявление о взыскании заработной платы и денежной компенсации за задержку выплаты Образец искового заявления о взыскании заработной платы и денежной компенсации за задержку […]
  • Проверить птс автомобиля Все способы проверки ПТС на подлинность Покупка подержанного автомобиля имеет несомненный плюс — адекватная стоимость. Однако при этом можно наткнуться на множество подводных камней — […]
  • Иск возражение образец Возражения по иску Образец возражений по иску, с учетом последних изменений законодательства. Возражения на исковое заявление подаются ответчиком или третьим лицом в суд, рассматривающий […]
  • Авито сочи сдам гараж не жилой Продажа гаражей в Сочи Продаётся собственность:»Одноэтажный гараж 75 кв.м с зем.участком 160 кв.м» Зона застройки. Продается элитный гараж, собственность, район Макаренко — ул.Вишневая […]
  • Трудовой кодекс 2018 статья 21 Статья 21. Основные права и обязанности работника Работник имеет право на: заключение, изменение и расторжение трудового договора в порядке и на условиях, которые установлены настоящим […]
  • Оформление дома в деревне форум Могу ли я продать дом и не заниматься приватизацией земли? хочу продать недостроений дом земля не приватизирована кадастрового номера нет В первую очередь Вам необходимо оформить право […]
  • Приобретательная давность земельный участок Тема номера: Земельное право Особенности законодательного регулирования приобретательной давности в Земельном кодексе Украины При решении вопроса о порядке приобретения права собственности […]
admin

Обсуждение закрыто.

Proudly powered by WordPress | Theme: Stacy by SpiceThemes