Гражданский кодекс ст 103

Гражданский кодекс ст 103

Содержание статьи:

Статья 103. Утратила силу

Утратила силу с 1 сентября 2014 г

Комментарий к статье 103 Гражданского Кодекса РФ

Высшим органом управления акционерного общества является общее собрание акционеров (оно проводится не реже чем один раз в год).

В соответствии со статьей 48 Федерального закона «Об акционерных обществах» к компетенции общего собрания акционеров относятся:
1) внесение изменений и дополнений в устав акционерного общества или утверждение устава в новой редакции;
2) реорганизация акционерного общества;
3) ликвидация акционерного общества, назначение ликвидационной комиссии и утверждение промежуточного и окончательного ликвидационных балансов;
4) определение количественного состава совета директоров (наблюдательного совета) общества, избрание его членов и досрочное прекращение их полномочий;
5) определение количества, номинальной стоимости, категории (типа) объявленных акций и прав, предоставляемых этими акциями;
6) увеличение уставного капитала акционерного общества путем увеличения номинальной стоимости акций или путем размещения дополнительных акций, если уставом акционерного общества увеличение уставного капитала общества путем размещения дополнительных акций не отнесено к компетенции совета директоров (наблюдательного совета);
7) уменьшение уставного капитала путем уменьшения номинальной стоимости акций, путем приобретения обществом части акций в целях сокращения их общего количества, а также путем погашения приобретенных или выкупленных акционерным обществом акций;
8) образование исполнительного органа акционерного общества, досрочное прекращение его полномочий, если уставом общества решение этих вопросов не отнесено к компетенции совета директоров (наблюдательного совета);
9) избрание членов ревизионной комиссии (ревизора) акционерного общества и досрочное прекращение их полномочий;
10) утверждение аудитора акционерного общества;
11) выплата (объявление) дивидендов по результатам первого квартала, полугодия, девяти месяцев финансового года;
12) утверждение годовых отчетов, годовой бухгалтерской отчетности, в том числе отчетов о прибылях и об убытках (счетов прибылей и убытков) общества, а также распределение прибыли (в том числе выплата (объявление) дивидендов, за исключением прибыли, распределенной в качестве дивидендов по результатам первого квартала, полугодия, девяти месяцев финансового года) и убытков общества по результатам финансового года;
13) определение порядка ведения общего собрания акционеров;
14) избрание членов счетной комиссии и досрочное прекращение их полномочий;
15) дробление и консолидация акций;
16) принятие решений об одобрении сделок, в совершении которых имеется заинтересованность;
17) принятие решений об одобрении крупных сделок;
18) приобретение акционерным обществом размещенных акций;
19) принятие решения об участии в финансово-промышленных группах, ассоциациях и иных объединениях коммерческих организаций;
20) утверждение внутренних документов, регулирующих деятельность органов акционерного общества.

Вопросы, отнесенные к компетенции общего собрания акционеров, не могут быть переданы на решение исполнительному органу акционерного общества, а также совету директоров (наблюдательному совету), если иное не предусмотрено Федеральным законом.

К компетенции совета директоров (наблюдательного совета) общества относятся следующие вопросы:
1) определение приоритетных направлений деятельности акционерного общества;
2) созыв годового и внеочередного общих собраний акционеров;
3) утверждение повестки дня общего собрания акционеров;
4) определение даты составления списка лиц, имеющих право на участие в общем собрании акционеров, и другие вопросы, связанные с подготовкой и проведением общего собрания акционеров;
5) увеличение уставного капитала путем размещения обществом дополнительных акций в пределах количества и категорий (типов) объявленных акций, если уставом или Федеральным законом это отнесено к его компетенции;
6) размещение обществом облигаций и иных эмиссионных ценных бумаг в случаях, предусмотренных настоящим Федеральным законом;
7) определение цены (денежной оценки) имущества, цены размещения и выкупа эмиссионных ценных бумаг в случаях, предусмотренных настоящим Федеральным законом;
8) приобретение размещенных обществом акций, облигаций и иных ценных бумаг в случаях, предусмотренных настоящим Федеральным законом;
9) образование исполнительного органа общества и досрочное прекращение его полномочий, если уставом общества это отнесено к его компетенции;
10) рекомендации по размеру выплачиваемых членам ревизионной комиссии (ревизору) общества вознаграждений и компенсаций и определение размера оплаты услуг аудитора;
11) рекомендации по размеру дивиденда по акциям и порядку его выплаты;
12) использование резервного фонда и иных фондов общества;
13) утверждение внутренних документов общества, за исключением внутренних документов, утверждение которых отнесено настоящим Федеральным законом к компетенции общего собрания акционеров, а также иных внутренних документов общества, утверждение которых отнесено уставом общества к компетенции исполнительных органов общества;
14) создание филиалов и открытие представительств общества;
15) одобрение крупных сделок;
16) утверждение регистратора акционерного общества и условий договора с ним, а также расторжение договора с ним;
17) принятие решений об участии и о прекращении участия общества в других организациях, если уставом общества это не отнесено к компетенции исполнительных органов акционерного общества.

Из числа своих членов совет директоров (наблюдательный совет) избирает председателя. Председатель совета директоров (наблюдательного совета) акционерного общества организует его работу, созывает заседания совета директоров (наблюдательного совета) и председательствует на них, организует на заседаниях ведение протокола, председательствует на общем собрании акционеров, если иное не предусмотрено уставом. В случае отсутствия председателя совета директоров (наблюдательного совета) общества его функции осуществляет один из членов совета директоров (наблюдательного совета) общества по решению совета директоров (наблюдательного совета) общества.

Руководство текущей деятельностью акционерного общества осуществляется единоличным исполнительным органом (директором, генеральным директором) или совместно единоличным и коллегиальным (правлением, дирекцией) исполнительными органами. Исполнительные органы подотчетны совету директоров (наблюдательному совету) и общему собранию акционеров.

По решению общего собрания акционеров полномочия единоличного исполнительного органа могут быть переданы по договору коммерческой организации (управляющей организации) или индивидуальному предпринимателю (управляющему). Решение о передаче полномочий единоличного исполнительного органа общества управляющей организации или управляющему принимается общим собранием акционеров только по предложению совета директоров (наблюдательного совета) общества.

Единоличный исполнительный орган (директор, генеральный директор) без доверенности действует от имени акционерного общества, в том числе представляет его интересы, совершает сделки от имени общества, утверждает штаты, издает приказы и дает указания, обязательные для исполнения всеми работниками акционерного общества.

Коллегиальный исполнительный орган (правление, дирекция) действует на основании устава акционерного общества, а также утверждаемого общим собранием акционеров внутреннего документа (положения, регламента или иного документа), в котором устанавливаются сроки и порядок созыва и проведения его заседаний, а также порядок принятия решений.

Комментируемая статья, определяя основные подходы к порядку формирования и установления компетенции органов управления акционерного общества, содержит также некоторые требования к аудиту и раскрытию информации. Согласно конкретизирующей эти требования статье 92 Федерального закона «Об акционерных обществах» ОАО обязано раскрывать:
— годовой отчет, годовую бухгалтерскую отчетность;
— проспект эмиссии акций в случаях, предусмотренных правовыми актами РФ;
— сообщение о проведении общего собрания акционеров;
— иные сведения, определяемые Федеральной службой по финансовым рынкам.

Статья 103 ГК РФ. Управление в акционерном обществе

Новая редакция Ст. 103 ГК РФ

Утратила силу с 1 сентября 2014 г.

Комментарий к Ст. 103 ГК РФ

При рассмотрении исков о признании недействительным решения общего собрания акционеров следует учитывать, что к нарушениям Закона, которые могут служить основаниями для удовлетворения таких исков, относятся: несвоевременное извещение (неизвещение) акционера о дате проведения общего собрания (п. 1 ст. 52 Закона); непредоставление акционеру возможности ознакомиться с необходимой информацией (материалами) по вопросам, включенным в повестку дня собрания (п. 3 ст. 52 Закона); несвоевременное предоставление бюллетеней для голосования (п. 2 ст. 60 Закона) и др. Иск о признании решения общего собрания недействительным подлежит удовлетворению, если допущенные нарушения требований Закона, иных правовых актов или устава общества ущемляют права и законные интересы акционера, голосовавшего против этого решения или не участвовавшего в общем собрании акционеров.

Вместе с тем, разрешая такие споры, суд вправе с учетом всех обстоятельств дела оставить в силе обжалуемое решение, если голосование данного акционера не могло повлиять на результаты голосования, допущенные нарушения не являются существенными и решение не повлекло причинения убытков акционеру (п. 7 ст. 49 Закона). Для отказа в иске о признании решения общего собрания недействительным по указанным основаниям необходима совокупность перечисленных обстоятельств.

В случаях, когда стороны, участвующие в рассматриваемом судом споре, ссылаются в обоснование своих требований или возражений по иску на решение общего собрания акционеров, при этом судом установлено, что данное решение принято с нарушением компетенции общего собрания (п. 3 ст. 48 Закона), в отсутствие кворума для проведения общего собрания или принятия решения (п. п. 2, 4 ст. 49 и п. п. 1 — 3 ст. 58 Закона) либо по вопросам, не включенным в повестку дня собрания (п. 6 ст. 49 Закона), суд должен, независимо от того, было оно оспорено кем-либо из акционеров или нет, оценить такое решение как не имеющее юридической силы и разрешить спор, руководствуясь нормами закона.

Решение совета директоров (наблюдательного совета) либо исполнительного органа акционерного общества (единоличного или коллегиального) может быть оспорено в судебном порядке путем предъявления иска о признании его недействительным как в случае, когда возможность оспаривания предусмотрена в Законе (ст. ст. 53, 55 и др.), так и при отсутствии соответствующего указания, если принятое решение не отвечает требованиям Закона и иных нормативных правовых актов и нарушает права и охраняемые законом интересы акционера. Ответчиком по такому делу является акционерное общество (Постановление Пленума ВАС РФ от 18.11.2003 N 19).

Другой комментарий к Ст. 103 Гражданского кодекса Российской Федерации

1. Высшим органом управления АО является общее собрание акционеров. Законодатель различает две разновидности общих собраний: очередные (годовые) и внеочередные (все остальные). Годовое общее собрание акционеров проводится в сроки, устанавливаемые уставом общества, но не ранее чем через два месяца и не позднее чем через шесть месяцев после окончания финансового года. Форма проведения годового собрания, а также вопросы его повестки дня определены ст. 47 Закона об АО.

К компетенции общего собрания акционеров согласно п. 1 ст. 48 названного Закона относятся:

— внесение изменений и дополнений в устав общества или утверждение устава общества в новой редакции;

— реорганизация или ликвидация общества, назначение ликвидационной комиссии и утверждение промежуточного и окончательного ликвидационных балансов;

— определение количественного состава совета директоров (наблюдательного совета) общества, избрание его членов и досрочное прекращение их полномочий;

— определение количества, номинальной стоимости, категории (типа) объявленных акций и прав, предоставляемых этими акциями;

— увеличение уставного капитала общества, если уставом общества в соответствии с Законом об АО такое увеличение путем размещения дополнительных акций не отнесено к компетенции совета директоров (наблюдательного совета) общества;

— уменьшение уставного капитала общества путем уменьшения номинальной стоимости акций, путем приобретения обществом части акций в целях сокращения их общего количества, а также путем погашения приобретенных или выкупленных обществом акций;

— образование исполнительного органа общества, досрочное прекращение его полномочий, если уставом общества решение этих вопросов не отнесено к компетенции совета директоров (наблюдательного совета) общества;

— избрание членов ревизионной комиссии (ревизора) общества и досрочное прекращение их полномочий;

— утверждение аудитора общества;

— выплата (объявление) дивидендов по результатам первого квартала, полугодия, девяти месяцев финансового года;

— утверждение годовых отчетов, годовой бухгалтерской отчетности, в том числе отчетов о прибылях и об убытках (счетов прибылей и убытков) общества, а также распределение прибыли (в том числе выплата (объявление) дивидендов, за исключением прибыли, распределенной в качестве дивидендов по результатам первого квартала, полугодия, девяти месяцев финансового года) и убытков общества по результатам финансового года;

— определение порядка ведения общего собрания акционеров; избрание членов счетной комиссии и досрочное прекращение их полномочий;

— дробление и консолидация акций;

— принятие решений об одобрении сделок в случаях, предусмотренных ст. 83 Закона об АО;

— принятие решений об одобрении крупных сделок в случаях, предусмотренных ст. 79 Закона об АО;

— приобретение обществом размещенных акций; принятие решения об участии в холдинговых компаниях, финансово-промышленных группах, ассоциациях и иных объединениях коммерческих организаций;

— утверждение внутренних документов, регулирующих деятельность органов общества;

— решение иных вопросов, предусмотренных Законом об АО. Вопросы, отнесенные к компетенции общего собрания акционеров, не могут быть переданы на решение исполнительному органу общества. Они не могут быть переданы и на решение совету директоров (наблюдательному совету) общества, за исключением случаев, предусмотренных Законом об АО.

Общее собрание акционеров не вправе рассматривать и принимать решения по вопросам, не отнесенным к его компетенции Законом об АО.

Акционер вправе лично присутствовать на общем собрании или направить на него своего представителя. Как правило, полномочия представителя акционера определяются доверенностью, за исключением случаев представительства на основании указаний законов, актов уполномоченных государственных органов или органов местного самоуправления.

2. В соответствии с п. 2 ст. 103 ГК и п. 1 ст. 64 Закона об АО в акционерном обществе с числом акционеров более 50 создается совет директоров (наблюдательный совет), который осуществляет общее руководство деятельностью общества, за исключением решения вопросов, отнесенных законодательством России к компетенции общего собрания акционеров.

В обществе с числом акционеров — владельцев голосующих акций менее 50 устав общества может предусматривать, что функции совета директоров общества (наблюдательного совета) осуществляет общее собрание акционеров.

К компетенции совета директоров (наблюдательного совета) согласно ст. 65 Закона об АО относятся следующие вопросы:

— определение приоритетных направлений деятельности общества;

— созыв годового и внеочередного общих собраний акционеров, за исключением случаев, предусмотренных п. 8 ст. 55 Закона об АО;

— утверждение повестки дня общего собрания акционеров;

— определение даты составления списка лиц, имеющих право на участие в общем собрании акционеров;

— увеличение уставного капитала общества путем размещения обществом дополнительных акций в пределах количества и категорий (типов) объявленных акций, если уставом общества это отнесено к его компетенции;

— размещение обществом облигаций и иных эмиссионных ценных бумаг в случаях, предусмотренных Законом об АО;

— определение цены (денежной оценки) имущества, цены размещения и выкупа эмиссионных ценных бумаг;

— приобретение размещенных обществом акций, облигаций и иных ценных бумаг;

— образование исполнительного органа общества и досрочное прекращение его полномочий, если уставом общества это отнесено к его компетенции;

— рекомендации по размеру выплачиваемых членам ревизионной комиссии (ревизору) общества вознаграждений и компенсаций и определение размера оплаты услуг аудитора;

— рекомендации по размеру дивиденда по акциям и порядку его выплаты;

— использование резервного фонда и иных фондов общества;

— утверждение внутренних документов общества, за исключением внутренних документов, утверждение которых отнесено Законом об АО к компетенции общего собрания акционеров, а также иных внутренних документов общества, утверждение которых отнесено уставом общества к компетенции исполнительных органов общества;

— создание филиалов и открытие представительств общества;

— одобрение крупных сделок общества;

— одобрение сделок, предусмотренных гл. XI Закона об АО;

— утверждение регистратора общества и условий договора с ним, а также расторжение с ним договора;

— иные вопросы, предусмотренные Законом об АО и уставом общества.

Вопросы, отнесенные к компетенции совета директоров (наблюдательного совета) общества, не могут быть переданы на решение исполнительному органу общества.

Члены совета директоров (наблюдательного совета) общества избираются общим собранием акционеров в порядке, предусмотренном законодательством РФ и уставом общества, на срок до следующего годового общего собрания акционеров. Лица, избранные в состав совета директоров (наблюдательного совета) общества, могут переизбираться неограниченное число раз.

Согласно п. 2 ст. 66 Закона об АО членом совета директоров (наблюдательного совета) общества может быть только физическое лицо. Член совета директоров (наблюдательного совета) общества может не быть акционером общества.

Члены коллегиального исполнительного органа общества не могут составлять более одной четвертой состава совета директоров (наблюдательного совета). Лицо, осуществляющее функции единоличного исполнительного органа, не может быть одновременно председателем совета директоров (наблюдательного совета).

Председатель совета директоров (наблюдательного совета) избирается членами совета директоров (наблюдательного совета) из их числа большинством голосов от общего числа членов совета директоров (наблюдательного совета), если иное не предусмотрено уставом общества (п. 1 ст. 67 Закона об АО).

3. Согласно п. 1 ст. 69 Закона об АО руководство текущей деятельностью общества осуществляется единоличным исполнительным органом общества (директором, генеральным директором) или единоличным исполнительным органом общества (директором, генеральным директором) и коллегиальным исполнительным органом общества (правлением, дирекцией). При этом исполнительные органы подотчетны совету директоров (наблюдательному совету) общества и общему собранию акционеров.

Уставом общества может быть предусмотрено наличие одновременно единоличного и коллегиального исполнительных органов. В этом случае лицо, осуществляющее функции единоличного исполнительного органа общества (директора, генерального директора), осуществляет также функции председателя коллегиального исполнительного органа общества (правления, дирекции).

По решению общего собрания акционеров полномочия единоличного исполнительного органа общества могут быть переданы по договору коммерческой организации (управляющей организации) или индивидуальному предпринимателю (управляющему).

К компетенции исполнительного органа общества относятся все вопросы руководства текущей деятельностью общества, за исключением вопросов, отнесенных к компетенции общего собрания акционеров или совета директоров (наблюдательного совета). Исполнительный орган общества организует выполнение решений общего собрания акционеров и совета директоров (наблюдательного совета).

Единоличный исполнительный орган общества (директор, генеральный директор) без доверенности действует от имени общества, в том числе представляет его интересы, совершает сделки от имени общества, утверждает штаты, издает приказы и дает указания, обязательные для исполнения всеми работниками общества.

Образование исполнительных органов общества и досрочное прекращение их полномочий осуществляются по решению общего собрания акционеров, если уставом общества решение этих вопросов не отнесено к компетенции совета директоров (наблюдательного совета).

4. В целях проверки и подтверждения правильности годовой финансовой отчетности АО обязано ежегодно привлекать профессионального аудитора, не связанного имущественными интересами с акционерным обществом или его участниками.

В соответствии со ст. 1 Закона об аудиторской деятельности аудит — это предпринимательская деятельность по независимой проверке бухгалтерского учета и финансовой (бухгалтерской) отчетности организаций и индивидуальных предпринимателей. Согласно ст. 7 названного Закона аудиторская проверка может проводиться только аудиторскими организациями, т.е. коммерческими организациями, осуществляющими исключительно аудиторскую деятельность, а также оказывающими сопутствующие аудиту услуги. Аудиторская организация вправе осуществлять свою деятельность только после получения соответствующей лицензии.

Аудиторская проверка деятельности АО может быть проведена в любое время по требованию акционеров, совокупная доля которых в уставном капитале общества составляет 10% и более.

Утверждение аудитора общества осуществляется общим собранием акционеров, а размер его услуг определяется советом директоров (наблюдательным советом) акционерного общества и фиксируется в договоре, заключаемом АО с аудитором (ст. 86 Закона об АО).

Цивільний кодекс України (ЦКУ). Науково-практичний коментар.

Статья 103. Стаття 103. Зміна мети установи та структури управління

1. Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети установи за погодженням з органами управління установою.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. Суд може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок зміни мети установи або з інших поважних причин.

4. У разі зміни мети установи або зміни структури управління установи її правління зобов’язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього питання.

1. Аналізуючи положення, закріплені в коментованій статті, можна говорити про те, що після створення установи її засновники не мають права змінювати мету з якою її було створено. Таке право надається лише суду за заявою органу, який здійснив державну реєстрацію установи за погодженням з органами управління установою та у випадку, якщо здійснення мети, з якою вона була створена, стало неможливим або воно загрожує суспільним інтересам.

Закріплення цієї норми в Цивільному кодексі України повинно бути охарактеризовано процесуальним законодавством. Здійснення зазначення права органом, який здійснив державну реєстрацію є дещо теоретичним. На практиці процесуальними нормами неврегульований порядок подання таких заяв, не визначений компетентний судовий орган, не виписана процедура. В даному випадку такі заяви можливо розглядати як заяви, що подаються в цивільному процесі по справам окремого провадження, якщо керуватись частиною 3 статті 234 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи закріплення положення про необхідність отримання погодження від органів управління установою, — постає питання про дії заявника (органу, який здійснив державну реєстрацію) у випадку неотримання такої згоди. На наш погляд, неотримання такої згоди не позбавляє права заявника на звернення до суду, а лише змінює вид судового провадження з окремого на позовне.

Також необхідно зазначити, що під погодженням з органами управління установою треба розуміти схвалення ними нової мети установи, оскільки саме органи управління установою здійснюють функції виконавчого органу.

2. У разі зміни мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те, щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

Таким чином, суд, приймаючи рішення про зміну мети установи, повинен враховувати інтереси тих дестинаторів (вигодонабувачів) яким ці вигоди призначалися за наміром засновника.

3. При вирішення питання стосовно зміни мети установи суд має право змінити і структуру управління установою, яка буде більш вдалою для реалізації та здійснення нової мети установи.

Вважаємо за необхідне зазначити знову-таки про необхідність процесуального врегулювання норм коментованої статті. Мається також на увазі невизначеність порядку виконання таких судових рішень та подальшої діяльності установ. Тобто при винесенні рішення суд повинен зобов’язати засновника видати (прийняти) новий установчий акт з вказівками, зазначеними в судовому рішенні, або після винесення судового рішення установа в своїй діяльності керується судовим рішенням та існуючим установчим актом, в межах, що не суперечать винесеному рішенню.

4. Частиною 4 статті 103 Цивільного кодексу України встановлюється обов’язок правління повідомити суду у письмовій формі про свою думку з цього приводу.

В даному випадку така норма є також процесуально неврегульованою, так як зміна мети установи або зміна структури установи повинні бути здійснені судом, який приймає рішення з усіх питань в порядку встановленому законодавством. Тобто судове провадження закінчується винесенням рішення по справі (в деяких випадках постанови, ухвали тощо). Судовий розгляд закінчується прийняттям рішенням. Порядок прийняття судом письмових пояснень, відзивів, думок зацікавлених осіб або сторін після винесення рішення законодавчо не передбачений.

Тому ми вважаємо що більш коректно буде змінити відповідну норму, зобов’язавши правління надати письмово суду свою думку відразу після прийняття заяви до розгляду та до моменту вирішення справи по суті, також і з метою врахування відповідної думки при винесенні рішення.

Стаття 103. Зміст добросусідства

Земельний кодекс України (ЗКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 12.10.2018
  • вступив у чинність 25.10.2001

Ст. 103 ЗКУ в останній чинній редакції від 25 жовтня 2001 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ III. Права на землю

Глава 17. Добросусідство

Стаття 103. Зміст добросусідства

1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Стаття 103. Порядок виплати компенсації

Повітряний кодекс України

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 18.12.2017
  • вступив у чинність 19.05.2011

Ст. 103 ПКУ в останній чинній редакції від 19 травня 2011 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ XIII. Права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки авіарейсів

Стаття 103. Порядок виплати компенсації

1. Положення цього розділу застосовуються до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого на території України, а також до пасажирів, які вирушають з/до аеропорту, розташованого в іншій країні, до/з аеропорту, розташованого на території України.

2. Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення.

3. Положення цього розділу не застосовуються до пасажирів, які подорожують безплатно або за зменшеною вартістю, яка безпосередньо або опосередковано не доступна іншим пасажирам, однак ці положення застосовуються до пасажирів, яким видано квитки згідно з програмою авіаперевізника для пасажирів, які часто літають (програмою лояльності).

4. У разі якщо авіаперевізник виплачує компенсацію або надає послуги, передбачені цим розділом, жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право перевізника вимагати компенсації у порядку регресу від будь-якої особи, включаючи третіх осіб, зокрема за вимогами про відшкодування туристичним оператором або іншою особою, з якою перевізник уклав договір. Відповідно жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право туристичного оператора або третіх осіб, інших, ніж пасажир, з якими перевізник уклав договір, вимагати відшкодування або компенсації від перевізника згідно із законодавством.

Стаття 103. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України

Податковий кодекс України (ПКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 15.08.2018
  • вступив у чинність 02.12.2010

Ст. 103 ПКУ в останній чинній редакції від 1 січня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ II. Адміністрування податків, зборів, платежів

Глава 10. Застосування міжнародних договорів та погашення податкового боргу за запитами компетентних органів іноземних держав

Стаття 103. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України

103.1. Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

103.2. Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

103.3. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Для цілей застосування цього підпункту у випадках, коли резиденти — суб’єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об’єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.

103.4. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі — довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

103.5. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

103.6. У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов’язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

103.7. При здійсненні юридичними особами — резидентами України операцій з іноземними банками, пов’язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу «International Bank Identifier Code» (видання S.W.I.F.T., Belgium International Organization for Standardization, Switzerland).

103.8. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

103.9. Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов’язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

103.10. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

103.11. У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.

Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.

103.12. Контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

103.13. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.

103.14. Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не надсилається.

Смотрите еще:

  • Мировой суд промышленного района г самары официальный сайт Мировой суд промышленного района г самары официальный сайт Промышленный районный суд г. Самары 1. Судебный участок №37 Самарской области 2. Судебный участок №38 Самарской […]
  • Ст8 закона о введении в действие гк рф Федеральный закон от 30 ноября 1994 г. N 52-ФЗ "О введении в действие части первой Гражданского кодекса Российской Федерации" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 30 ноября […]
  • Может ли опекун подать на алименты на родителей ребёнка Органы опеки потребовали опекуна подать на алименты Уважаемая бабушка, по законодательства, могут. Разъясняю. Опекун обязан заботиться о содержании своего подопечного, защищать его права […]
  • Комментарий 137 статья трудового кодекса Статья 137. Ограничение удержаний из заработной платы СТ 137 ТК РФ. Удержания из заработной платы работника производятся только в случаях, предусмотренных настоящим Кодексом и иными […]
  • Статья 25 закона украины об отпусках Закон Украины "Об отпусках" Закон об отпусках устанавливает государственные гарантии права на отпуска, определяет условия, продолжительность и порядок предоставления их работникам для […]
  • Суханов комментарий к гк рф Суханов комментарий к гк рф Книги по рубрикам Список использованной литературы 1. Аванесова Г. Применение банковской гарантии и договора поручительства в банковской практике // Хозяйство […]
  • Ст243 коап рф Статья 243 ТК РФ. Случаи полной материальной ответственности Текущая редакция ст. 243 ТК РФ с комментариями и дополнениями на 2018 год Материальная ответственность в полном размере […]
  • Родина юрист Родина Елена Анатольевна (родилась 27 февраля 1965 года в г. Севастополь, Крым) - юрист, кандидат юридических наук. Профессиональные интересы:1. Представление инвесторов и корпораций в […]
admin

Обсуждение закрыто.